Говоримо з молодими, але досвідченими педагогинями, які надзвичайно віддані своїй професії. Запитали про новітні методи навчання дітей, саморозвиток та яким повинен бути сучасний вчитель.
Яна Маковецька
Працює вчителем вже 11 років. Навчає дітей англійської мови з 1 по 11 класи. Стати вчителем мріяла ще з другого класу. З того часу багато що змінилось, але не бажання навчати дітей.
- Спочатку шість років працювала в Тріскинській школі. Згодом перейшла в ЗОШ № 6. Закінчила Педагогічний коледж в Сарнах та здобула дві вищі освіти в РДГУ. Часто проводжу для учнів інтернет-олімпіади. Наприклад, є щорічний всеукраїнський конкурс з англійської мови «Ґрінвіч», там навіть призи можна виграти. Або олімпіади на урок: вчитель реєструє кожного учня в е-кабінеті, де в них є 45 хвилин на завдання. Після закінчення тесту система підраховує результати і відразу можна вітати переможців.
Діти дуже сильно змінились, стали ґаджетоорієнтованими. Не скажу, що це погано. Просто вчитель теж має змінюватись разом із дітьми і робити урок як продукт, що цікавий учням. Не проти, щоб діти користувались телефоном на уроці. Головне розумно це використати. Наприклад, можна проводити короткі тести на 15 хвилин.
- Я дуже люблю проходити різні вебінари Dinternal Education. Там, наприклад, розповідають, як користуватися платформою MEL (MyEnglishLab), де можна в режимі онлайн задавати домашні завдання. Такий цифровий підхід, можливо, для університетів і не новий, але в школі ця практика тільки розкручується. І, що важливо, набагато спрощує навчальний процес для всіх. Тому вчитель повинен постійно навчатись.
Через або завдяки дистанційному навчанню освітній процес дуже сильно діджиталізувався. Хоча, звичайно, це все налаштовувалося не просто. Були моменти, коли дітям записувала на відео пояснення. Головне, аби учні хотіли вчитись. Над цим мають працювати разом батьки, вчителі й самі діти.
- Переважно всі учні цікавляться англійською мовою. Особливо в початковій школі. Тобто є розуміння, що це потрібно. Також багато дітей мають родичів в Америці. Отже, й самі планують переїжджати, а не знаючи мови - це проблематично. Тому мають додаткову мотивацію.
- З реформою Нової Української Школи оновили шкільний підручник. Такий крок позитивно вплинув на процес навчання, особливо для дітей 1-3 класів. Підручник орієнтований більш на говоріння, аудіювання. Діти не завчають слова чи тексти, а вчаться розуміти зміст. Прочитане, прослухане, проговорене легше засвоюється.
Цікаво проводити кейс-уроки. Це така велика платформа для творчості вчителя, адже діти найкраще сприймають матеріал граючись. По суті, так навчання проходить невимушено й часом є «непомітним» для самих учнів. Наприклад, популярною на уроках є гра «мухобійка». Перед дітьми розкладаються картинки й коли вони чують слова, то повинні вдарити по відповідному зображенню. Таких методик багато. Навіть всіх не перелічити.
Катерина Чмерук
Молода вчителька біології із Сарн має 10-річний стаж у Сарненській загальноосвітній вечірній школі ІІІ ступеня. Роботою своєю пишається та постійно намагається впровадити в навчальний процес нестандартні підходи, а для дітей стала своєрідним коуч-тренером.
- У 2008 році після школи вступила відразу у два виші: Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова та Східноєвропейський Лесі Українки. Навчатися обрала все ж в останньому за спеціальністю вчитель хімії. Темп великого Києва мене лякав. Тому затишний компактний Луцьк більше подобався. Проте за станом здоров’я перевелася на заочне відділення й уже закінчила університет як учитель біології.
У свої 29 років маю 10 років педагогічного стажу. Ще з третього курсу почала працювати в Сарненській загальноосвітній вечірній школі ІІІ ступеня. Відтоді основне місце роботи не змінювала.
Діти кардинально змінилися - надмірно скептично ставляться до навчання. Не розуміють навіть, для чого потрібно навчатися. Інколи звечора плануєш урок, а зранку, зайшовши в клас, із настрою учнів розумієш, що потрібно змінювати сценарій повністю.
- З першого робочого дня намагалася діджиталізувати навчальний процес. Допомагала колегам адаптуватися до швидких цифрових змін, а сама часто відвідувала різні практичні тренінги та семінари. Нещодавно долучилася до Всеукраїнської онлайн-конференції «Ключові уміння сучасного педагога. Спілкування та співпраця». Та вже самостійно провела тренінг на тему «Дошка Padlet – онлайн-конструктор уроку».
Я швидко адаптувалася до дистанційного навчання під час карантину. Ще раніше пройшла Рівненську літню школу післядипломної освіти. Там вчили працювати з засобами Googlе, Kahoot, Landing Page Illustration. Я і раніше працювала з такими програмами, але там розповіли про ширший функціонал. Перед карантином нам закупили мультимедійну дошку. Поки часу повністю розібратися з нею не було. Але обов’язково працюватиму.
- Дистанційне навчання себе виправдало, адже є багато прикладів максимального балу у ЗНО. І важливим фактором є підтримка та мотивація вихованців не лише педагога, а й батьків. Не потрібно думати, що всі знання дитина отримає у школі. Це не так. Навіть елементарні слова вдячності учнів не навчиш говорити, коли в сім’ї це не прийнято. Тому тут важливим є комплексна взаємодія батьків, вчителів і дитини.
- На уроках практикую різні методики навчання. Є традиційні, а бувають практики, де діти самі себе оцінюють. Можна розподілити школярів на групи. Дати будь-яку інформацію на опрацювання. Потім між групами вони діляться своєю частиною матеріалу, а також виставляють оцінки. Вчитель у такій ситуації грає роль, як зараз модно казати, коучера, тьютора, фасилітатора. Це енергозатратний процес і потрібно, щоб діти самі цього хотіли.
Сучасний педагог повинен щойно опрацьовану інформацію розповісти в класі так, ніби він знає її все життя. Бути постійно на одній хвилі з дітьми й не боятися навчатися разом із ними. А найголовніше - вчитель має обов’язково вмотивувати хоча б одного учня в майбутньому обрати професію педагога.
