Ви звикли бачити їх у стриманих костюмах, діловому одязі чи формі. Сьогодні ми вирішили показати наших земляків з незвичного боку - у новорічних костюмах дитинства. Тож розповідаємо і показуємо, хто ким був на зимових святах.
Едуард Раковець, начальник відділу культури, молоді та спорту Сарненської РДА:
- Моє дитинство припало на кінець 70-х - час, коли гарний новорічний костюм неможливо було купити або взяти напрокат. Декілька довгих зимових ночей, проведених мамою на кухні за швейною машинкою, робили мене власником шикарного новорічного костюма.
Індіанець зі справжньою чорною перукою, Незнайко з величезним блакитним капелюхом або Зорро - герой французького фільму, що заміняв нам сучасних супергероїв - костюми, які робили мене щасливим, а новорічні ранки по-справжньому святковими та незабутніми. Дякую, мам.
Яна Куришко-Шаргар, співачка:
- Це фото з 1987 року, дитсадок "Дзвіночок". Тут мені три роки. На Новорічний ранок запросили фотографа, який зробив ці пам'ятні знімки. Особливо між собою дитячі костюми не вирізнялися. В основному хлопчики - зайчики, дівчатка - сніжинки. Спеціальних костюмів, як нині, не було. В продажу були лише маски та корони. Батьки власними зусиллями оздоблювали одяг дітей. Моя мама обшила "дощиком".
Сергій Євтушок, народний депутат:
- Я завжди був мушкетером, але пам’ятаю раз і котом у чоботях.
Сергій Радчук, рятувальник ДПРЧ-8:
- Дитинство - це насамперед приємні спогади, тепла казка, в якій головним героєм є кожний з нас. Дякуючи своїм бабусі і дідусю, це свято для мене асоціюється з теплом домашнього вогнища, терпким запахом хвої, старими-добрими іграшками з горища, шарудінням цукерок, чарівним мерехтінням вогників на ялинці і неймовірними почуттями, які супроводжували дитяче серце під час розпакування подаруночків.
Переважно в мене були костюми казкових лісових звірів. А вже в шкільні роки на Новорічних ранках я був мушкетером.
Руслан Серпенінов, Сарненський міський голова:
- У дитинстві я захоплювався читанням книг, серед улюблених авторів був Александр Дюма та його «Три мушкетери». Тому й невипадково попросив маму, аби на один із шкільних новорічних ранків пошила костюм мушкетера.
- На кожне новорічне свято в мене було інше вбрання, – пригадує Руслан Серпенінов. - Мама хоч і не була професійною швачкою, але любила цю справу: сідала за швейну машинку й у вільний від роботи час залюбки, з тільки їй притаманною фантазією, шила необхідні речі для сім’ї. Більше того, у її швейних виробах новорічні ранки зустрічали й мої окремі шкільні друзі, які перебували тоді в скрутних життєвих обставинах.
На власному прикладі мама вчила нас з братом робити добро ближньому, співпереживати та бути відповідальними за свої вчинки.
Людмила Потапович, завідувачка ДНЗ №8 міста Сарни:
- Це фото з 1980 року, ясла садок "Дзвіночок". У дитинстві я була сніжинкою. Але мені пошили плаття не з марлі, а з гіпюру. І я була безмежно щаслива.
Антон Радько, боєць MMA, тренер, мандрівник:
- Новий рік для мене найкрутіше свято в році, тому що воно асоціюється з казкою, магією, новими очікуваннями. В дитинстві я завжди сидів під ялинкою до ночі - чекав, щоб зловити Діда Мороза. Але в мене так і не вийшло це зробити. Мама з сестрою працювали згуртовано, прикривали один одного, тому їм завжди вдавалося непомітно покласти подарунок. А я вірив, що це магія. А вранці казка продовжувалась: їсиш солодощі, дивишся мультики, вибігаєш на вулиці, де сніга по коліна, граєш з друзями в сніжки, снігові баби - справжнє свято і справжня зима.
Зараз, у дорослому віці, стараюсь куди-небудь поїхати, щоб ця казка зберігалася. Якщо немає можливості, прикрашаємо домівку, дивимось тематичні фільми, щоб максимально підняти настрій і створити атмосферу.
BGImage
BGImage
На новорічних ранках щороку я був іншим персонажем. Пам’ятаю пірата, лицаря, індіанця, мушкетера. Завжди брав приклад з шукачів пригод - це був для мене головний критерій у виборі костюма.
BG
