Ірина Булда – керівниця художньої майстерні «Пегас» та викладач малювання й декоративно-прикладного мистецтва в громадській організації «Українсько-польська дружба». Реалізовувати свою мрію в Сарнах почала нещодавно, і вже розповідає про перші результати.
Бажання творити в пані Ірини має генетичне коріння. Бабуся Ольга Красовська – художник і майстриня народних ремесел. Мама Надія – майстриня декоративного мистецтва, вишиває картини, плете гердани. А таланти тата Анатолія Красовського перевищували всі можливі освітні регалії: художник, майстер лозоплетіння, різьби по дереву, музикант.
- Саме він став моїм наставником і прикладом в художній майстерності, хоча спеціальної освіти не мав. Працював вчителем малювання в Кричильській школі. Йому вдалося зробити маленьку реформу - вивести рівень художнього навчання за рамки середньої шкільної освіти. На базі школи створив студію, де займалися діти різного віку. Вони в подальшому здобували спеціальну освіту і ставали художниками. Він запалював у дітях бажання малювати. Я ж часто бувала в цій студії. Спостерігала, як проходять уроки, - пригадує пані Ірина.
Натхнення до художниці приходить зазвичай несподівано. Щоденні справи поглинають багато часу, тому малює здебільшого пізно ввечері або вночі.
- Це мій улюблений час для творчості ще з підліткових років, коли навколо тиша й спокій. Мистецтво – це частина мене. І кожна мить, пов'язана зі створенням чогось нового, є неповторною та цікавою. Найбільше полюбляю малювати обличчя. Коли малюю, то дуже сконцентрована, майже нічого не помічаю довкола. Як кажуть: «Нехай увесь світ зачекає».
Ірині Анатоліївні подобається стиль італійського живописця Рафаеля Санті. Захоплюється талантом Айвазовського, адже він міг не лише передати відтінки моря й неба, а й мав феноменальну зорову пам’ять.
Заміняючи художнього керівника в Сарненському ліцеї «Лідер», Ірина Булда захотіла мати власний простір для навчання дітей художньої творчості. Так зародилася ідея створення майстерні з назвою «Пегас», яка невдовзі стала реальністю.
- Це моя жива картина, яка з часом буде доповнюватися й вдосконалюватися, - пояснює пані Ірина. - Такі майстерні створюють для освоєння певних видів художньої справи. І для цього маю авторську програму, яка не скерована шкільною. Її мета - навчати дітей технікам живопису та графіки. Спочатку навчальні установки в роботі з певним матеріалом. В подальшому – розвиток вміння створювати картини. Але я прагну не лише цього. Хочу, щоб майстерня стала для дітей простором психологічного розвантаження, аби вони повірили в свої сили. Наслідую майстерність свого тата запалювати в дітях бажання творити, щоб цей процес не обтяжував дитину, а надихав. Наука каже, що в декого є задатки до певного виду творчості, в декого здібності, а в декого - талант. Можливо, так і є. Але для навчання у «Пегас» головне мати бажання, все інше знайдемо в процесі.
Як вважає майстриня, до 13-14 років образотворче мистецтво для багатьох дітей є способом самовираження. Перетнувши цей віковий рубіж, залишаються ті, хто відчув у собі потребу творити. «Вони більш свідомо працюють над собою. Завжди раджу таким учням здобувати техніку - фундамент. І вже після цього перевернути все, чого навчилися, під себе. Передавати через творчість своє світосприйняття, власний неповторний світ, свою сутність, яку знає лише Бог».
Також Ірина Булда викладає образотворче та декоративно-прикладне мистецтво в ГО «Польсько-Українська Дружба». Організація діє при парафії Преображення Господнього. Навчання проходить у костелі раз у тиждень.
- На уроках в ГО займається різновікова група. Тому постійно потрібно підлаштовуватись під можливості дитини. Менші не повинні засмучуватись, якщо виникають труднощі, а для старших не має бути надто просто. Я вже звикла до такого креативного підходу у постановці завдань. Дітям там добре, весело і спокійно. Костел - прекрасне, умиротворене місце. Уроки пройняті спокоєм, духовністю, неповторним балансом. У майстерні «Пегас» групи створені за віком, по шість учнів у кожній. І це допомагає мені збалансувати цілі, адже маю змогу приділити увагу кожній дитині.
Певний час Ірина Анатоліївна займалася весільним декором. У 2016 році її декорації прикрашали місто на фестивалі «Країна кохання», присвяченому Дню святого Валентина.
- Зараз в майстерні роль декоратора виконує Анна Кравчук під творчим псевдонімом «Фея Борисівна». Це дуже креативна й талановита особистість. А я вже сконцентрована лише на малюванні. У нас творчий тандем. Варто знати, що мистецтво – це не лише техніка. Точніше, майже зовсім не техніка. Воно має в собі інформацію, код, загадку того, хто творив. Це енергія, настрій, особистий почерк, стиль і цілий всесвіт одного майстра. Моне, да Вінчі, Мікеланджело, Айвазовський… знайшли ключ до себе, відкрили потенціал Душі. Кожен із нас також обдарований. Просто не всі ще підібрали ключ.
Адреса майстерні "Пегас": вулиця Миру, другий поверх магазину «Борислав».
