За даними 2020-го року, про зниклих дітей на Рівненщині в поліцію повідомляли через день. Всього розшукали 191 дитину. Нині в Сарненському районі жоден неповнолітній в розшуку не перебуває. Проте із заявами допомогти в пошуку звертаються часто. Що робити батькам, якщо зникла дитина, СарниNews.City запитали в Наталії Кирковської, начальника сектору ювенальної превенції Сарненського РВП.
Фото: СарниNews.City
Коли звертатися в поліцію
− Відразу, коли дізнались про зникнення, − пояснює Наталія Миколаївна. − Максимальний час, який вважається ефективним у пошуку, − три доби. Якщо пройшло більше, то шанси знайти дитину зменшуються з кожним днем. В Україні, на жаль, є діти яких шукають роками. Розраховувати на позитивний результат у таких ситуаціях важко.
Після отримання повідомлення чи заяви про зникнення дитини, поліція діє за чітким алгоритмом:
- на місце події направляють слідчо-оперативну групу в повному складі: кінолог, криміналіст. Вони працюють над збором матеріалів первинної перевірки. Долучають отримані під час виїзду протоколи огляду житла, пояснення знайомих, родичів, співмешканців, фотокартки, довідки та інші необхідні документи, відбитки пальців рук зниклої дитини;
- заяву про зникнення неповнолітнього розглядає особисто начальник районного відділу поліції;
- про факт зникнення невідкладно інформують підрозділи ювенальної превенції та кримінальну поліцію райвідділу.
В організаційному плані розшук дітей поділяють на два етапи: першочергові та подальші заходи.
Першочергові заходи обмежені часовими рамками − одна доба з моменту реєстрації заяви. Основними завданнями цього етапу є розшук зниклих по гарячих слідах у місцях їх найбільш вірогідного перебування, орієнтування нарядів патрульної поліції або груп реагування, збір індивідуальних даних (характеристика, коло родинних і дружніх зв'язків, інтереси), аналіз інформації щодо подій у житті дитини, які передували зникненню та інші дані.
− Дуже ефективно ми знаходимо зниклих за мобільними телефонами. Беремо орієнтування на вишки стільникового зв’язку, − пояснює пані Наталія.
Якщо після цього місцезнаходження чи доля зниклого залишається невідомою, розпочинається другий етап розшуку. По-перше, дитину оголошують у розшук як зниклу безвісти. По-друге, висувають найбільш імовірні версії та планують заходи для їх відпрацювання.
Куди та чому найчастіше «зникають» сарненські діти
− На щастя, в Сарненському районі немає випадків довготривалих пошуків дитини. Наразі у розшуку неповнолітні не перебувають. Буває, що батьки просто забувають, куди пішла дитина, та звертаються. А є випадки, коли діти дійсно втікають. Нерідко дівчата йдуть до хлопців чи подруг або їдуть відпочивати в інше місто. Бувало, що ми знаходили їх у Києві чи Тернополі. Діти в підлітковому віці вже хочуть побачити місцевість, дізнатися щось нове. Реагувати на такі випадки теж наша компетенція, − пояснює Наталія Кирковська.
Часто про дітей, які загубилися чи перебувають без супроводу дорослих, повідомляють випадкові перехожі.
− Одна з ситуацій: дитина посварилася з батьками і йшла з ближнього села в сторону міста Сарни. Повідомили про цей факт перехожі. Батьки тим часом теж подзвонили на лінію. Часто на стаціонарний пост патрульної поліції приводять малечу, − розповідає начальник сектору ювенальної превенції Сарненського РВП.
Як допомогти у пошуку
За словами Наталії Миколаївни найбільшою перешкодою у пошуку є те, що 80% батьків зовсім не знають своїх дітей:
- Деякі батьки не йдуть на контакт, чим ускладнюють процес пошуку. Дорослі часто не знають з ким спілкуються та де проводять час діти, хто їхні друзі. Не мають паролів до гаджетів. Це проблема. Бо ця інформація може допомогти в пошуку.
Є тенденція, що найчастіше зникають діти, в яких немає батьківського контролю:
− Батьки просто не знають, де дитина, а виявляється, що вона в подруги чи в сусідньому селі на дискотеці. Зазвичай ми притягуємо їх до відповідальності, щоб такі випадки не повторювались. Бо є сім’ї, звідки діти втікають не вперше, − пояснює Наталія Кирковська.
Найважче дізнатись інформацію у маленької дитини, яка знайшлась. Як правило, вони не можуть повідомити ні імені, ні адреси, ні контактів. Тож в поліції радять залишати в кишені записку з основою інформацією або зробити нашивку на одязі.
На думку Наталії Кирковської, коли йдеться про розшук дитини, то мають працювати всі: і батьки, і поліція, і відповідні служби.
− Дитина просто так не йде з дому. Батькам обов'язково з нею треба спілкуватись. Якщо самим порозумітись не вдається − йти до психологів. Так само й ми завжди намагаємося допомогти, коли батьки звертаються. Ніколи не відмовляємо. Є такі випадки, що треба поговорити. Якщо я бачу, що не справляюсь, а дитина розповідає якісь жахливі речі, скажімо насилля, інші жорстокі прояви, підключаємо психологів. Буває, що дитина категорично відмовляється йти додому, тому ми змушені звернутися до відповідних служб і фахівців. Якщо батьки бачать, що в них складна ситуація, наші двері відкриті, − підсумовує пані Наталія.
