Професія поліцейського - ось що привело красиву та вольову Віту Шустову з Острога в Сарни, з посади адміністратора у звання лейтенанта, з професії психолога у правозахисну сферу. Яка вона, жінка в "погонах", та як бути полісменкою в Сарнах - запитували СарниNews.Ciy.
Вчилися на психолога, а стали поліцейською: чому?
- Це, мабуть, банальна версія, але насправді я хотіла цього з дитинства. Були родичі в міліції. І мені дуже подобалась ця професія. Завжди хотіла спробувати свої сили. Тому, коли почула про набір патрульних у Сарнах, подала заявку. Перед цим працювала адміністратором в готельно-ресторанному комплексі в Рівному та здобувала освіту психолога. Цей фах і досі мені допомагає в роботі.
Ніхто не казав, що це не жіноча професія?
- Звичайно, казали. Батьки були проти, щоб я подавалась на відбір. Але мене підтримали брати. Я росла бойовою дівчинкою, завжди могла постояти за себе і навіть за братів (сміється - прим. авт.). Тепер вже й батьки ставляться до моєї професії спокійно.
Чи відчуваєте ви гордість за те, що працюєте в поліції?
- Я пишаюсь тим, що сюди пройшла. В нас був довгий період навчання та серйозний конкурс. Ми проходили фізичну підготовку, де багато кандидатур "відсіялось", як і на медкомісії. Тоді був етап різних тестувань і фінальна співбесіда в Києві. 20 березня буде рівно 3 роки, як я пройшла відбір.
Які риси характеру допомагають у роботі поліцейським-жінкам?
- Найперше, це - спокій. У нас екіпаж складається з чоловіка і жінки. І в деяких ситуаціях саме присутність жінки позитивно вирішує ситуацію. Наприклад, під час "сімейних" викликів люди більш насторожено чи агресивно сприймають чоловіків. А коли бачать, що заходить жінка, яка люб’язно поводиться, намагається допомогти, вони стають спокійніші. Конфлікт згладжується. Так само у ситуаціях із дітьми. Для них жінка - це мама, помічник. Вони відчувають безпеку та захист. Так само водії при зупинці не намагаються відразу з'ясовувати стосунки, а ставляться до нас лояльно та спокійно. Загалом жінки кращі психологи. Тому інколи жіночі хитрощі дуже допомагають.
Що хорошого та навпаки у вашій роботі?
- Позитивів багато. Одна з головних - це вміння працювати з людьми. Хто боявся спілкуватися - одразу подолали цей бар’єр. Постійно ми дізнаємося багато чого нового, розвиваємось. Нам періодично влаштовують певні навчання. Нещодавно відпрацьовували нові прийоми. Вивчали нові способи розпізнавання фальшивих купюр і документів. Адже ця проблема зараз на слуху. Є виклики, це актуально.
Найважче в роботі не фізичні навантаження і навіть не нічні зміни. Важко морально. Не всі витримують стресові ситуації. Не тільки жінки, а й чоловіки теж. Адже доводиться бачити різне та працювати в різних умовах.
Чи були критичні моменти, коли хотіли піти з роботи?
- У кожній роботі є свої нюанси. Всім по-своєму непросто. Бувають моменти, коли хочеш все кинути. Але в мене такі швидко проходять. Я дуже звикла до нашого колективу. Для поліцейських він стає другою родиною. Ти знаєш усе не тільки про колег, а й про їхню сім’ю. Цікавишся, питаєш, переживаєш, якщо щось трапилось.
А як складаються стосунки з колегами чоловіками?
- Я їх сприймаю, як своїх родичів. Патрулюючи можемо обговорити все: проблеми, автомобілі чи новий спінінг. Ми для чоловіків друг-психолог і вільні вуха. Вони нас сприймають не як жінок, а як напарників. Люблять повторювати, що в нас гендерна рівність.
Якщо гендерна рівність, то чи вони пускають вони вас за кермо?
- Так. Мабуть побоюються, але пускають, довіряють. Хоча деякі жінки навіть краще керують, ніж чоловіки. З практики скажу, що вони частіше їздять пристебнуті, переживають за безпеку інших і зупиняються, коли потрібно поговорити по телефону.
Чи вмієте робити поліцейський розворот?
- Ми таке на практиці не застосовуємо. Хоча на навчанні проходили. Впевнена, що наші хлопці точно вміють.
А серед порушників є такі, що не сприймають жінок "у погонах"?
- Є такі, що навіть звертаються "Ей, мала". Але насправді таких одиниці. Більшість адекватно сприймають як чоловіків, так і жінок.
Чи є різниця при прийомі на службу чи соціальним пакетом для чоловіків і жінок у поліції?
- Ні. Іспити всі здають разом за загальними вимогами. Зарплата та стаж теж однакові. Лише для матерів є додаткові дні відпустки.
Чим ще забезпечені полісменки, крім форми?
- Є ще жіночі бронежилети. Торік нам видали набагато легші, але до того використовували такі ж, як і чоловіки. Різниця відчутна.
Чи використовували ви вогнепальну зброю?
- Ні. Ніколи. В Сарнах за цей період ніхто не застосовував. Ми намагаємось врегулювати все словесно, без застосування спецзасобів чи зброї.
Чи існує бар’єр у спілкуванні з населенням? Люди не бояться до вас звертатись?
- Чимдалі тим менший цей бар’єр. Бувають різні ситуації: пробите колесо на трасі чи людина не може знайти дорогу, нещодавно підвозили бабусю. Люди не бояться попросити чи запитати. Це нормально. Для того і є патрульна поліція. Ми служимо державі і людям.
На початку служби було не дуже комфортно, коли всі хотіли зробити селфі з нами чи зняти на відео. А зараз, коли хтось веде зйомку, я ще й передаю привіт мамі (сміється).
А взагалі реформою поліції ви задоволені?
- Задоволена, але не на 100%. Хочеться, щоб поліцейські почувалися більш захищеними та мали більше прав.
Чи доводилось вам патрулювати на 8 березня?
- Наше керівництво лояльно ставиться до цього свята: у всіх жінок на 8 березня вихідний.
