Сарненчанин Олександр Добринський, попри основну роботу підприємця та депутатство, встигає дослідити міграцію птахів, найрідкісніші види, провести кільцювання та рятувати пернатих від людей. СарниNews.City розпитали в орнітолога, як реагують птахи на зміни клімату, які види зустрічаються лише в нашому регіоні та за скільки птах може прилетіти з Болгарії до України.
Рівненщина − унікальна
Олександр Добринський зізнається, що тяга до природи в нього з’явилась ще з дитинства. Повертався додому зі школи й відразу йшов у ліс. Спостерігав за всім:
− Правильно називати мене дослідником. Наукового ступеня не маю, але постійно публікую наукові статті в спеціалізованих виданнях. В основному пишу про рідкісних птахів. По одному виду статтю можна готувати до 10-ти років. Конкретно орнітологією займаюсь з 2007-го. До того спостерігав в природі за всім. А в науковій діяльності потрібно займатись чимось конкретним. Зараз, наприклад, період дослідження сов. Їду вночі до лісу і слухаю як кричать сови. Роботи вистачає щодня. Не вистачає тільки часу.
Орнітолог каже, що Полісся − особливий регіон. Тут трапляються одні з найрідкісніших видів пернатих:
Синиця біла
− Рівненщина взагалі унікальна, адже тут є види, які більш ніде в Україні не зустрічаються. Наприклад, синиця біла. За останнім виданням «Червоної Книги України» їх нараховано 10-15 пар. Ареал поширення цього виду вздовж русла річки Прип’ять. І тільки там. Також на Поліссі є рідкісна сова бородата, пугач, дятел трипалий, тетерук, орябок, глушець, гоголь. У нас навіть полярну сову помічали. Найпоширенішим видом у нашому регіоні є зяблик та синиця велика.
Також одним із найрідкісніших птахів є беркут. Завдяки співпраці з іншими любителями природи в цьому році нам вдалося закільцювати цього величезного орла. В нього розмах крил 2 метри, а лапа, як у мене рука. Їх популяція скоротилась через мисливців. Птахів на опудала відстрілюють або заради забави.
Найбільший шкідник − людина
В роботі орнітолога важливу роль відіграє вдача. Інколи за 10 років можна не зустріти потрібного виду, але трапляється й щасливий випадок.
− Колись поїхав на дібрівські ставки. Там є такий повністю залитий водою вільховий ліс. Краса неймовірна. Мій товариш сказав, що обійде ліс, а я − що піду просто через воду, бо тут є гніздо орлана білохвоста. В результаті прийшлось брести по пояс у воді. Орлана не побачив, але гніздо пугача знайшов. Ніколи б не подумав, що таке може бути, − пригадує Олександр Добринський.
Ремез
Дослідник переконує − серед птахів шкідників немає. В природі все збалансовано:
− Найбільший шкідник – це людина. Прибрати її з планети Земля й тут настане ідилія. Через глобальне потепління змінились дати прильоту птахів на один-два тижні. Це дуже багато. Цьогорічна зима була добра, а минулого року лебеді-шипуни перезимували в нас на Вовчих горах. Знову ж таки, люди, які підкормлюють лебедів, роблять тільки гірше. Я особисто відвозив двох птахів на водойму Хмельницької АЕС, бо у нас їх тут вже лід скував. А все через те, що підгодовують. Висипають на землю мішки зерна, комбікорму. Таке втручання людини в природу лише шкодить. Найбільшою загрозою для Полісся була меліорація. Її проводили давно, а наслідки досі відчуваються. Науковцями доведено: це одна з причин зміни клімату.
Поведінка птахів непередбачувана
На Рівненщині є чотири орнітологи. У Сарнах − Михайло Франчук та Олександр Добринський, у Рівному – Василь Ільчук і в Радивилові – Петро Гринюк:
− Також є ще молодий студент Влад Гедзюк. Навчається на біологічному факультеті у Львівському національному університеті. Це наша молода надія. Хлопцю 18 років, але вже має цікаві роботи.
Мухоловка сіра
Олександр Добринський каже: чим більше щось досліджувати, тим більше виникає запитань. Тому за десятки років роботи важко відповісти, чому все в природі відбувається так, а не інакше:
− У нас був випадок, коли відслідковували грифа по GPS. Птах знаходився в Болгарії. За два дні через Польщу прилітає в Білорусь, а потім в Україну. Посидів на дереві й полетів назад в Болгарію. Чому він вибрав такий маршрут − невідомо. Можливо, вітер дув в цю сторону. В дослідників є така теза − чи більше ти знаєш, тим більше переконуєшся, що нічого не знаєш. Тому досліджувати та навчатися потрібно все життя.
