В’ячеслав Ніколайчук із села Люхча придбав власний пожежний автомобіль. Разом із колегами пройшов курс навчання та став добровольцем. З тих пір чоловік виїжджає на ліквідації пожеж і працює на рівні з професійними рятувальниками.
Три роки протипожежного волонтерства
Пожежний автомобіль В’ячеслав Ніколайчук придбав у 2019-му. Повністю його відновив: докупив насос, комплектуючі у двигун, заварив пошкоджену бочку. Зробив так, щоб автомобіль міг повноцінно працювати на пожежах.
Автомобіль В’ячеслава працює на пожежі в селі Люхча у 2019 році.Фото: Пожежно-рятувальна частина міста Сарни
Тоді разом зі ще трьома односельцями пройшов підготовку та створив добровільну пожежну дружину. Впродовж двох з половиною місяців чоловіків навчали, як правильно керувати пожежним автомобілем, гасити пожежі, надавати домедичну допомогу. Усі вони отримали відповідні посвідчення та почали виїжджати на виклики.
— По суті наша частина громади — Люхчанський, Стрільський, Любиковицький старостинський округи, а тоді це були окремі сільради, які не мали пожежного автомобіля. Я розумів, що нам його бракувало. І хотів вирішити це питання, — пояснює пожежний.
Посвідчення пожежного добровольця.Фото: СарниNews.City
Основне завдання добровольців, каже В’ячеслав, виграти час, локалізувати пожежу та допомогти команді ДСНС повністю її загасити.
— Буває, що приїжджаємо швидше, ніж ДСНС. Бо ми ближче: раз-два машину завів і виїхав. Тим більше дорога із Сарн у наші села лежить через залізничний переїзд, — розповідає пожежний. — Була ситуація, коли хлопці з частини виїхали, але потрапили на закритий переїзд. Вони стояли вісім з половиною хвилин, доки рухався поїзд. Цього часу може бути достатньо, щоб будинок згорів. Але ми в той час вже були на місці та локалізували пожежу.
Зараз В’ячеслав на іншій службі — військовій. Проте й там його основне призначення — пожежний.
«На пожежах ніколи не буває зайвих рук»
— На пожежах ніколи не буває зайвих рук. Тим паче, коли ці руки знають, що робити, — так пояснює роль добровільних команд рятувальник 8-ї Державної пожежно-рятувальної частини міста Сарни Сергій Радчук. В’ячеслава він називає амбасадором цього руху. Бо його команда — єдина добровільна, що працює в Сарненській громаді.
Підрозділи ДСНС і добровольці працюють в одній системі з чіткою координацією роботи.
— Виклики надходять на лінію 101 або 112. І якщо пожежа в нашому регіоні, мені телефонує диспетчер напряму, — пояснює В’ячеслав. — У базі ДСНС є мій номер, за яким я завжди на зв’язку. Щороку наша громадська організація «Добровільна пожежна дружина» заключає договір взаємодії з ДСНС. Згідно з ним я беру на себе зобов’язання допомагати в локалізації пожеж.
В’ячеслав Ніколайчук разом із колегами-рятувальниками.Фото: Пожежно-рятувальна частина міста Сарни
У разі виклику пожежний автомобіль вирушає прямо з подвір’я В’ячеслава в Люхчі. Обслуговування транспортного засобу — це повністю його відповідальність.
— Зазвичай я за кермом, — продовжує пожежний. — У нас кожен виконує свою функцію. Хтось зі стволом, хтось допомагає, хтось перевіряє електролічильники, газові колонки, щоб усе було вимкнено. Тобто у кожного є свій фронт робіт.
Головну роль у гасінні пожеж виконують підрозділи ДСНС. Команда добровольців має допоміжну функцію, але не менш важливу:
— У будь-якій пожежі найкритичнішими є перші 10 хвилин. Якщо за цей час встигнути подати воду — вогонь буде легше локалізувати, відповідно шанси на порятунок людських життів, помешкань, майна збільшуються, — пояснює рятувальник Сергій Радчук. — Наша пожежно-рятувальна частина має велику територію обслуговування. Якщо в Сарнах ми потрапляємо на місце виклику за лічені хвилини, то за межами райцентру цей час зростає. Тому саме у сільській місцевості дуже допомагають місцеві пожежні команди та добровольці. Також вони незамінні у весняний період, коли люди починають господарювати та спалювати суху рослинність чи сміття. Це призводить до пожеж в екосистемах. Кількість викликів значно зростає, тому в такі сезони колеги нас добряче підстраховують.
Добровільна пожежна дружина працює на пожежі в селі Глушиця, 2020 рік.Фото: Пожежно-рятувальна частина міста Сарни
Як стати пожежним-добровольцем у Сарненській громаді
Пожежні-добровольці не отримують заробітних плат і не мають жодних пільг. Проте за кордоном цей рух дуже популярний.
— Бути пожежним у Штатах чи Канаді — це престижно. На 80% пожежні команди в цих країнах складаються з добровольців, — розповідає Сергій Радчук. — В Україні цей рух також набуває популярності. Наприклад, потужна добровільна пожежна команда є в Борисполі. Хлопці ще з 2014 року почали активну діяльність, бо розуміли, що в разі повномасштабної війни штатних рятувальників буде замало.
В’ячеслав Ніколайчук додає, що пожежні дружини формують і на Рівненщині:
— Наприклад, у Рівненському районі свою добровільну пожежну дружину створили ченці. Бачу, що активно організовують такі і в інших районах. Переважно в них є меценат, який допомагає із забезпеченням автомобілем, бойовою формою, спорядженням. Ми у свій час все організували власними силами. Можливо, нам потрібні зміни на законодавчому рівні, щоб популяризувати та підтримувати цей рух.
На думку В’ячеслава, пожежний автомобіль повинен бути в кожному старостинському окрузі. Бо саме від цього залежить безпека його мешканців. За даними інтерактивної мапи ДСНС, у Сарненській громаді наразі працює одна Державна пожежно-рятувальна частина та шість місцевих пожежних команд на 11 старостинських округів.
І представники ДСНС, і місцеві пожежні-волонтери запевняють: щоб стати добровольцями достатньо мати мотивацію та бажання допомагати. Якщо хочете долучитись до пожежної дружини, зверніться у 8 Пожежно-рятувальну частину міста Сарни або до пожежних у вашому населеному пункті. Або просто заповніть заявку на офіційному сайті «Добровільна та місцева пожежна охорона».
Ця публікація була створена СарниNews.City в межах кампанії «Безпека (Ци)Вільних». Кампанія «Безпека (Ци)Вільних» реалізується ГО «Інтерньюз-Україна» та стала можливою завдяки Агентству США з міжнародного розвитку (USAID) та щирій підтримці американського народу через Проєкт USAID «ГОВЕРЛА». Зміст цієї публікації не обов’язково відображає погляди USAID та Уряду США.
