У Сарнах зібралися фахівці з Рівненської області, аби напрацювати єдиний механізм взаємодії та допомоги при адиктивних розладах у військовослужбовців. СарниNews.City побували на круглому столі в Центрі психосоціальної підтримки «Життя» та записали головне з виступів спікерів.
Що таке адиктивна поведінка
Залежності або адикція — це фасад, що ховає за собою глибинні психологічні проблеми. З таких слів розпочала захід керівниця Центру Оксана Скуловець. Психологиня практикує роботу з залежностями впродовж семи років. Нині, в період великої війни, це питання стоїть особливо гостро та потребує спільного рішення. Саме його пошук і став головною ціллю круглого стола.
Оксана Скуловець, керівниця Центру психосоціальної підтримки у Сарнах (ліворуч).Фото: Сарненська міська рада
— Проблема залежності, адиктивної поведінки в соціумі, алкоголізація, наркоманія — це тема яка має глибоке коріння. І не тільки в нашій країні є таке суспільне явище, — пояснює пані Оксана. — Але на сьогодні воно особливо актуальне, тому що в умовах війни багато військовослужбовців зіштовхуються з цією хворобою. На фоні пережитих страхіть війни вони не знають і не мають іншого виходу, як це все прийняти і як це все пережити. Тому алкоголь є таким собі моментом виходу в іншу реальність. У військовослужбовця є цивільне життя, яке було до, є життя на війні, яке триває зараз. І для того, щоб ці два світи можна було в собі примирити, військовий шукає третій світ. Він створюється якраз за допомогою психотропних речовин, що впливають на свідомість людини і викликають адиктивні розлади, з якими потім людина, на жаль, не може справитися сама.
Хвороба залежності є сімейною, а не хворобою однієї людини. Фактично це — хвороба соціуму. Й ми не можемо не реагувати і бути осторонь. Алкоголізація, наркоманія, залежність — це ті слова, які викликають тяжкість. Тому що всі розуміють, що це питання, яке не вирішується за один день. Тому починати діяти потрібно вже зараз.
Чому військові в зоні ризику залежностей
Інтенсивний стресовий вплив бойової обстановки призводить до пошуку нових способів самозбереження, і вихід вони знаходять в адиктивній поведінці. Детальніше це явище аналізує Ольга Яковлєва, керівниця комунального закладу «Ветеранський простір» Рівненської обласної ради:
Виступ Ольги Яковлєвої.Фото: СарниNews.City
— На передовій солдат перебуває в режимі бойової машини — хоче він того чи ні. Там він постійно в напрузі. І якщо ми тут, у тилових областях, перепроживаємо емоції, коли сумуємо, плачемо, страждаємо, то в нього просто організм на це не реагує. Але коли він повертається сюди, емоції мають шукати вихід. І відбувається те, що відбувається. Режим бойової машини, коли основний радар безпека-небезпека, вимикається, натомість починає щось відбуватися всередині. І алкоголь чи будь-яка речовина, яка змінює свідомість, вона дає розслаблення. Проходить зовсім небагато часу, коли це стає вже нормою життя. І на це є досить об’єктивні причини: суспільство досі не розуміє, що в нас війна, сім’я дуже часто не готова приймати його нового, державні структурні підрозділи не завжди мають відповіді на ті проблемні питання, які виникають.
Я дуже часто зустрічалася з афганцями. Зараз їх залишились одиниці. І один з них, який очолює обласну спілку, Сергій Зінич сказав: «Давайте робити щось вже, доки не стало пізно». Бо після Афганістану це були окремі люди, їх було не так багато. З 2014 року ми знали, скільки в нас родин загиблих, скільки УБД, поранених, скільки добробатів. Що ми знаємо на сьогодні? Ми маємо лише інформацію про кількість родин загиблих. Всі інші дані в умовах воєнного стану недоступні. Але те, що служити пішли всі — факт. Після 24 лютого біля ТЦК були черги. І хлопці різного віку з бойовим досвідом і без нього — пішли. Ні вони, ні ми не були готові до того, з чим зрештою стикнулися.
«Важко сказати, який відсоток ветеранів будуть адиктивними»
Реабілітаційний центр 12+ в смт Бронники працює з 2014 року. В основі методології їх роботи — біопсихосоціодуховна реабілітація. Досвідом роботи закладу ділиться очільник Олександр Омельчук:
Олександр Омельчук, керівник реабілітаційного центру 12+ (по центру).Фото: СарниNews.City
— З 2014 року до початку повномасштабного вторгнення ми мали невеликий відсоток пацієнтів, які повертались з АТО. Частина з них вживали алкоголь до участі в бойових, і там або після повернення вживання посилилось, частина почали вживати там у зв'язку з новими психологічними обставинами. Щоразу це різні ситуації. Тому одна з базових наших моделей в реабілітації — це саме індивідуальний аналіз ситуації. Наче вживає і той, і інший, але це все різні проблематики, які треба вирішувати по-різному.
Скажу з досвіду і практики: ті, хто були в АТО, коли вживали і намагались донести думки про агресію росії, про якусь несправедливість, а люди на них не реагували — вони були до цього готові. Зараз ситуація інша. 15% пацієнтів закладу на сьогоднішній день — це або поранені, або комісовані, по ротації в нас нікого немає. Це люди, які виконували активні бойові задачі.
Важко сказати, який відсоток ветеранів будуть адиктивними — ніхто не знає. Але те, що їх буде дуже багато — це факт. Йдеться не про те, що хтось поганий чи навпаки сильний, такий чи не такий. Просто після обставин, які довелось пережити, в людини вже психіка працює по-іншому. Ми маємо прийняти це як факт. І з цим працювати.
Для повноцінної реабілітації потрібен час
Заступник командира військової частини з виховної роботи, майор Віктор Слободзян зауважив, що про проблему залежностей потрібно говорити не в майбутньому часі, а вже зараз. Також він зазначив, що дії військовослужбовців щодо профілактики адиктивних розладів обмежуються законодавством:
Віктор Слободзян розповідає про проблему з точки зору військовослужбовців.Фото: СарниNews.City
— На сьогоднішній день військовослужбовці, які зловживають алкоголем, наркотиками, вони живуть у своєму світі. І витягнути звідти їх дуже складно. А командир, у свою чергу, перебуває в рамках. Він не може цього військовослужбовця відправити на реабілітацію, тому що законодавство це не передбачає. Він може скерувати його в місцеву психіатричну лікарню. Він пролежить там від сили три тижні. Йому нададуть медикаментозне лікування. А далі що?
Це треба вирішувати на державному рівні. Щоб реабілітаційні центри співпрацювали з військовими госпіталями на законній основі. Щоб військовий шпиталь міг направити особу на повноцінну реабілітацію. Якщо цього не буде, то проблема не вирішиться. Вона буде лише накопичуватися. Вже є випадки і самогубства, і ДТП, і різного роду злочини, вчинені в стані алкогольного сп'яніння. Має бути рішення. Щоб командир не думав, що йому робити з таким військовослужбовцем. Тому що йому не можна дати зброю, навпаки до цього військовослужбовця треба ще трьох приставити. А коли і як при цьому виконувати завдання?
Наразі Збройні Сили не можуть цим людям нічого запропонувати. Лише оштрафувати за вживання, покласти на лікування — все. І після цього ще направити на ВЛК, можливо, за їх висновком такого бійця звільнять.
В’ячеслав Хруль, керівник Міжнародної антинаркотичної асоціації міста Рівне, підтверджує, що одного місяця замало для повноцінної реабілітації людей із залежностями. Організація працює в Україні вже понад 15 років, у Рівному — майже два.
В’ячеслав Хруль, керівник Міжнародної антинаркотичної асоціації міста Рівне (по центру).Фото: СарниNews.City
— Ми займаємось наркотичною та алкозалежністю. За цей час до нас прийшло більше 120 людей. Із них вісім людей в ремісії до року та четверо не вживають понад рік. Всі інші, на жаль, зірвались і вживають далі. В нас проходили реабілітацію четверо військовослужбовців. Вони перебували в нас місяць, бо на довше їх ніхто не відпускав. Всі ми розуміємо, що за місяць нічого тут зробити не можна. Спочатку вони проходять детоксикацію, організм очищають. Коли їх фізичний стан нормалізують, тоді вони потрапляють до нас. У клініці вони провели тиждень, у нас — три, поїхали — зрив знову. Щоб людина справді пролікувалась і був результат, потрібно щонайменше три місяці, — наголошує В’ячеслав Хруль.
Спільна проблема — спільне рішення: як працюють спільноти анонімних алкоголіків
Після лікування та реабілітації настає ще один не менш важливий етап адаптації — соціалізація. Насправді саме з підтримкою групи людей, об’єднаних спільною проблемою, людина починає діяти самостійно та вести повноцінне життя без залежностей. Як це працює на практиці, розповідає представник спільноти «Анонімні алкоголіки» (АА) у місті Рівному.
— Ми називаємось саме спільнотою, бо спільна проблема — спільне вирішення. Вона з’явилася ще 1935 року в Америці. Тоді відбулася ідентифікація ідеї одного алкоголіка допомогти іншому алкоголіку. Ми не кажемо, що АА — це панацея, але в ній члени спільноти знайшли вихід з цієї хвороби. Наразі в Україні є 29 зареєстрованих груп АА. У Рівному їх три, але офіційно зареєстровані дві. Де-юре у світі 2 мільйони членів груп АА, але де-факто — їх значно більше.
Єдина умова для членства в АА — це бажання кинути пити. Ніхто нікого не може змусити і ніхто нікого не може вигнати. Спільнота не пов'язана з жодними віросповіданнями чи політикою. Ми займаємось виключно однією проблемою — алкоголізмом. У нас все анонімно та безкоштовно.
Зараз, крім живих груп, є зустрічі онлайн. Діє онлайн-група для військових. Є гаряча лінія, куди можна звернутися: (098) 725-83-69, (099) 011-81-09.
Результати круглого столу: як працюватимуть із залежностями в Сарнах
Система реабілітаційних центрів в Україні лише формується, але вона ще не працює як цілісна система на державному рівні. Тому всі учасники заходу прийшли до спільного висновку — діяти та допомагати військовим у проблематиці залежностей потрібно вже зараз. Адже насамперед це проблема та виклик громад, в яких ці люди проживають.
За результатами круглого столу присутні склали протокол звернення та направили його в установи відповідних компетенцій на рівні області. Також запропонували частково проводити реабілітацію на базі військових частин.
— Я з власного досвіду скажу, шо проводити терапію залежних людей поза центром — це дуже важко. Людина повинна мати свідоме бажання і підтримку рідних. Вона повинна робити це для себе, а не тому, що командир сказав. Проте ми готові передати всі знання та досвід роботи з залежностями відповідним фахівцям у військових частинах, щоб вони могли самостійно чи з нашою допомогою реагувати, — зазначила Оксана Скуловець.
Обговорення під час круглого столу.Фото: СарниNews.City
Також на базі Центру психосоціальної підтримки в Сарнах планують створити спільноту АА. За інформацію про подальші кроки у цьому напрямку можна відстежувати безпосередньо на сторінках Центру в соцмережах.
Інформування — ще одне завдання, яке поставили перед собою учасники заходу. Інформація про те, де та як можна отримати підтримку військовим чи цивільним, повинна бути доступна кожному. Для цього Центр психосоціальної підтримки співпрацюватиме з ТЦК та іншими установами. А також просить усіх, хто помічає проблему ближнього — не бути байдужим, зреагувати та розповісти, що їм готові допомогти за адресою: Сарни, вулиця Європейська, 10а.
Проєкт реалізується Фондом міжнародної солідарності (Республіка Польща) у партнерстві з BGK (Банк крайового господарства), Європейською Комісією та програмою "Підтримка демократії" Міністерства закордонних справ Республіки Польща.
