Микола Власюк захищав Україну від ворога у складі 60-ї окремої механізованої Інгулецької бригади. 13 січня 2024 року загинув у бою на Харківщині. 19 січня з полеглим Героєм прощалися в Сарненській громаді.
Микола Власюк народився та проживав у селі Дубки. Тривалий час працював у лісовому господарстві. Дуже любив футбол, свого часу був постійним гравцем місцевого футбольного клубу «Хлібодар». А ще дуже гарно співав, грав на гітарі.
Портрет загиблого воїна Миколи Власюка.Фото: Василя Сосюка
— Наш тато був звичайною людиною, але дуже він був щедрим, добрим, завжди на позитивних емоціях. Нікому з людей не відмовляв у допомозі. Він подарував нам найкраще дитинство. Був майстром на всі руки, бо навіть у нашому домі все зробив самотужки: починаючи від фундаменту, закінчуючи димарем. А мама завжди говорила, що тато був майже ідеальним чоловіком. Він любив свою державу і дуже добре знав задля чого та заради кого йде на фронт, — розповідають діти про Миколу Володимировича.
10 жовтня 2023 року Миколу Власюка призвали по мобілізації до лав ЗСУ. Головний сержант був командиром бойової машини. Побратими називали його просто — «Мужик».
13 січня 2024 року, виконуючи бойове завдання в районі н.п. Синьківка Куп’янського району Харківської області, він загинув. Йому було 48 років. У загиблого залишилися люблячі дружина, син і донька.
19 січня з Героєм попрощалися в Сарненській громаді. Поховали Миколу Власюка на цвинтарі в селі Люхча.
