Сарненчани Олександр і Дмитро стали на захист України на другий день повномасштабної війни. Рівно через два роки захисники повернулися додому «на щиті». 25 лютого з військовими прощалися в Сарнах.
Солдат Олександр Гаврильчик
Народився та проживав у Сарнах. Після закінчення місцевої школи навчався у ВПУ №22. Згодом здобув вищу освіту на базі Рівненської філії Європейського університету за спеціальністю бухгалтер-аудитор.
Портрет Олександра Гаврильчика.Фото: СарниNews.City
Це був чесний хлопець і життєлюб. Він не боявся ніякої роботи та не відмовляв людям у допомозі. Любив рибалити і майструвати. Незадовго до початку повномасштабної війни Олександр зареєстрував власну справу.
Саня — так називали його друзі — дуже любив свою державу. Герой був надзвичайно сміливим, справедливим і відповідальним. Родина з болем згадує: «Він пішов до військкомату відразу, на другий день повномасштабної війни». 25 лютого 2022 року його зарахували до складу військовослужбовців 104 окремої бригади територіальної оборони Збройних сил України. Олександр був оператором протитанкового відділення. Ніс службу чесно та віддано. За відповідальне ставлення та зразкове виконання службових обов'язків відзначений командиром частини.
Останній бій Олександр прийняв 19 лютого 2024 року поблизу населеного пункту Табаївка Куп'янського району Харківської області. Йому навіки 42. У Героя залишилися батьки, сестра та брат.
Старший лейтенант Дмитро Свирид
Випускник Сарненського ліцею №1 імені Тараса Григоровича Шевченка, а згодом Східноєвропейського університету імені Лесі Українки. Приватний підприємець міста Сарни. У вільний час любив займатися спортом, ремонтувати техніку. Чоловік був гордістю батьків, прикладом для меншого брата, щирим та сміливим, надійним другом для побратимів, людиною слова та честі.
Портрет Дмитра Свирида.Фото: СарниNews.City
З мрією працювати та жити у мирній та вільній Україні 25 лютого 2022 року Дмитро став до лав ЗСУ. Вірно служив у 104 окремій бригаді територіальної оборони. Був командиром взводу. «Звір» — таким був позивний у Героя. Він проявив себе як відповідальний військовослужбовець, який може виконати будь-яке завдання. Що б не траплялося на його шляху, він говорив: «Вирішу». Дмитро ніколи не скаржився, не нарікав на труднощі. Щиро вірив, що правда на нашому році. За сумлінну службу у війську Дмитра нагороджено відзнакою начальника Регіонального управління Сил територіальної оборони «Захід».
Життя Дмитра обірвалося 20 лютого 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Табаївка Куп'янського району Харківської області. Йому навіки 30. У Героя залишилися батьки та менший брат.
Дмитра Свирида та Олександра Гаврильчика поховали на Алеї Героїв у Сарнах.
