Микола Артюшок із Сарненщини вперше став на захист країни у 2014-му, вдруге — в січні 2022-го. Роками чоловік відчував, що загроза росії для України ще не минула. Військовий служив на кордоні з білоруссю, боронив Донеччину й Харківщину. Підписати петицію про посмертне присвоєння звання Героя України можна за посиланням.
«Життя присвятив сімʼї»
Микола Артюшок народився 26 жовтня 1971 року в селі Глушиця на Сарненщині. В юнацтві захоплювався авто й мототехнікою. Із 1989-го по 1991 рік проходив військову службу в Одесі.
Донька Героя зазначає, що батько «своє життя й увесь вільний час він присвятив сімʼї». А ще ділиться: був цілеспрямованим, завжди відстоював власну думку й гідно приймав поразки життя.
«Допомагав як порадою, так і справою»
Коли у 2014 році на сході країни розпочалася антитерористична операція, Микола Артюшок без вагань взяв зброю до рук і як доброволець став на захист. Служив у складі 72-ї окремої механізованої бригади імені «Чорних Запорожців». Мав позивний «Брат».
— Так його прозвали побратими, адже він завжди відкликався на прохання і всім допомагав: як порадою, так і справою. Чинили супротив ворогу в найгарячіших точках. У боях втратив багатьох своїх друзів, з якими незворушно стояв пліч-о-пліч, — зазначає донька бійця Галина.
Микола завершив службу у 2015-му, проте знав, що росія не зупиниться, готувався знову повернутись у стрій і завжди повторював: «це ще не кінець». Тож напередодні повномасштабної війни, у січні 2022 року, чоловік знову пішов до війська. Для служби обрав сили тероборони Збройних сил України. Водночас рідних заспокоював словами «хто ж, як не я» і «коли ж, як не зараз».
«Пацани, ви зі мною, прорвемось і цього разу»
Від початку вторгнення в лавах 60-го батальйону 104-ї бригади виконував завдання на кордоні з білоруссю. Репортаж СарниNews.City про службу тероборонців у прикордонні доступний за посиланням.
У квітні 2023-го бійці «Поліських вовків» боронили Кліщіївку на Донеччині. А в січні 2024 року військові отримали нове розпорядження й після злагодження передислокувались у район виконання бойового завдання. Від побратимів, для яких був уособленням звитяги й рішучості, Микола отримав новий позивний «НАТО».
— Сержант роти вогневої підтримки, командир протитанкового взводу протитанкового відділення вкотре вийшов на позиції, як і завжди на позитиві, підтримуючи й підбадьорюючи своїх побратимів словами: «Пацани, ви зі мною, а значить все буде добре, прорвемось і цього разу». Та, не побачивши останній схід сонця, 19 лютого 2024 року в районі Табаївки на Купʼянському напрямку, ворог обірвав життя Героя — влучив у бліндаж керованою авіабомбою, — зазначає донька військового.
Петиція про присвоєння звання Героя Миколі Артюшку
Підписати петицію про посмертне присвоєння звання Героя України полеглому захисникові Миколі Артюшку можна за посиланням. Її зареєструвала донька бійця — Галина, яка також долучилася до лав ЗСУ і нині проходить службу в батальйоні «Вовки Да Вінчі».
До слова, за особисту мужність і героїзм Микола Артюшок отримав відзнаку Президента України «За участь в антитерористичній операції», відзнаку «За доблесть та звитягу», відзнаку «За оборону рідної держави», почесну відзнаку «Патріот України», медаль «За відвагу», медаль «Захисник Батьківщини», памʼятну медаль «Ветеран АТО».
Відзнаки полеглого Миколи Артюшка.Фото: Надане донькою Галиною
Що було раніше
Галину Занозовську з Тинного в малолітньому віці разом із сестрами викрали в Сибір. Там дівчинка провела три роки свого дитинства — із взуттям та іграшками з ганчірок. Тоді, під час Другої світової, більшовики вбили її старшого брата. Нині, у 2022-му, росіяни забрали життя її сина — Михайла Занозовського.
