24 лютого у бібліотеці для дітей міста Сарни провели захід, присвячений третій річниці повномасштабного вторгнення. Відвідувачам показали світлини, які демонструють контраст між мирним життям та наслідками війни в українських містах.
У чому суть
Переселенці, тимчасовим прихистком яких стали Сарни, поділилися особистими історіями про свої рідні міста — Маріуполь, Вовчанськ, Кремінну, Рубіжне та Сіверськодонецьк. Ці історії стали частиною фотовиставки «Українські міста до і після».
Яна Сімейко з Рубіжного пригадала затишок, зелені ліси та спокійну атмосферу рідного міста, нині знищеного війною.
Яна Сімейко розповідає про рідне місто Рубіжне.Фото: Віти Паднюк
Ірина Гусак, родом із Сарненщини, але жила, розвивалася та створила родину саме в Маріуполі. Вона показала світлини зруйнованих історичних будівель і поділилася спогадами про трагічні події, що назавжди змінили вигляд міста. Зокрема, вона згадала будинок із годинником, на місці якого зараз побудовані квартири під іпотеку, їх активно скуповують росіяни. Розповіла про Маріупольський драмтеатр, де, за приблизними даними, загинуло від 300 до 600 людей.
Ірина Гусак показує світлини Маріуполя.Фото: Віти Паднюк
Рідний Сіверськодонецьк описував Максим Деревянко, учень 9 класу Сарненського ліцею №5:
— Це місто, яке для мене назавжди залишиться домом. Особливим місцем була набережна Сіверського Дінця — там можна було відпочити, слухати шум води та мріяти. На жаль, війна змінила моє місто, і наша сім’я була змушена його покинути. Я сумую за школою, старими друзями та знайомими місцями, проте вірю, що Сіверськодонецьк відродиться і я зможу повернутися додому.
Максим Деревянко розповідає про Сіверськодонецьк.Фото: Віти Паднюк
Що було раніше
Військові, їх рідні, волонтери, переселенці та місцеві жителі поділилися розповідями про речі, що стали символами повномасштабної війни. СарниNews.City зібрали їх історії у публікації.
