Віталій Гербіч на початку вторгнення був у Києві, тоді як його рідні опинилися в окупації. Нині військовий із позивним «Скіф» служить у 60-му батальйоні, а дружина та діти бійця проживають у Сарнах. Про мотивацію захищати дім захисник розповів у бригадній рубриці «Обличчя перемоги».
Хто повідомляє: 60-й окремий батальйон Сил ТрО «Поліські вовки».
«Дружина і діти залишилися по інший бік темряви»
Віталій Гебріч родом із Херсонщини. У війську чоловік отримав позивний «Скіф». Ділиться, що бути військовим мріяв протягом усього життя, проте склалося так, що працював будівельником. А війна для бійця розпочалася у 2014-му, з окупації Криму, який так близько до його дому.
— Коли ж почалося повномасштабне вторгнення, я був у Києві. Із перших секунд відчув — це вже інша реальність. Я перебував у районі Жулян, який одразу накрила хвиля ворожого наступу. Це був страшний день. Найстрашніший. Бо моя родина опинилася в окупації — зовсім поруч із тимчасово окупованим Кримом. Дружина і діти залишилися по інший бік темряви. Я ж — серед вибухів, хаосу і рішучості. На щастя, згодом вдалося вивезти рідних до безпечного місця — до Сарн, що на Рівненщині, — розповідає захисник.
«Якщо в тобі живе любов до свободи, ти не можеш бути осторонь»
Долучитися до 60-го батальйону 104-ї бригади військовослужбовцеві запропонував знайомий. Нині в лавах підрозділу захисник виконує завдання радіотелефоніста.
— Я не вагався. Бо якщо в тобі живе любов до свободи, ти не можеш бути осторонь. Так я став частиною зграї — сильної, злої до ворога, непереможної. Наш шеврон — це не просто емблема, це символ єдності, люті й витривалості, — розповідає боєць. — Це нелегка робота, фізично й емоційно. Війна змінює людину. Якщо ти був морально стійкий до неї — таким і залишишся. Але психологічні бар’єри, які ми вибудовуємо зараз, рано чи пізно впадуть. І тоді прийде усвідомлення, наскільки глибоко ця війна пройшла по нас.
Боєць «Поліських вовків» Віталій Гербіч із Херсонщини.Фото: 60-й окремий батальйон Сил ТрО «Поліські вовки» | Facebook
«Нам потрібна єдність, яка була на початку вторгнення»
Віталій Гербіч розповідає, що ще в 2015 році спостерігав сигнали, які свідчили, що росія не зупиниться:
— І її мета — не просто території, а знищення нашої нації. Але ми встоїмо. Бо ми єдині. Нам потрібна саме ця єдність, яка була на початку вторгнення, і бажання служити, кожному — на своєму місці, — ділиться Віталій. — Зараз армія зовсім інша, ніж десять років тому. Вона стала досвідчена, зібрана, сильна. А суспільство? Люди почали більше розуміти цінність волі, хоча не всі. Інколи боляче дивитися на те, як у мирних містах дехто просто живе, не помічаючи ціни цієї тиші. Але водночас радує: життя триває. Є заради чого боротися.
«Буду надолужувати роки розлуки»
Джерелом сили для захисника є його сімʼя: діти та дружина. Допомагають боротися також мрії про спокійне «завтра» і любов до свободи. Віталій ділиться — він «свободолюбивий до кісток і цього не змінити».
— Мрію про день Перемоги. Вірю, що Україна після неї буде сильнішою, розумнішою. Я ж повернуся до мирного життя, до родини. Буду дбати про них, надолужувати роки розлуки. А дітям, молоді я скажу тільки одне: не втрачайте віру — в себе, у свої сили, в Україну, — ділиться воїн. — Ми виграємо цю війну. Бо Бог — на нашій стороні. І я щиро вдячний хлопцям, які впустили мене у свою зграю. Бути «Поліським вовком» — це честь. Це братерство, яке не розбити.
Боєць «Поліських вовків» Віталій Гербіч із Херсонщини.Фото: 60-й окремий батальйон Сил ТрО «Поліські вовки» | Facebook
Підібрати посаду чи проконсультуватися з рекрутером 60-го батальйону 104-ї бригади можна за номерами телефонів: +38 (098) 104-70-72, +38 (068) 104-70-72.
Що було раніше
Тарас Лігун із позивним «Орбіт» став на захист країни у перший день повномасштабної війни з росією. Про ставлення до війни і службу воїн «Поліських вовків» розповів у бригадній рубриці «Обличчя перемоги».
