Спільнота родин зниклих безвісти та полонених із Сарненщини долучилася до всеукраїнської акції «Рушник надії». Матері, сестри та тітки воїнів і майстрині з Сарненської та Вараської громад вишивали полотно, яке стало оберегом і дороговказом для тих, кого чекають із полону чи невідомості.
«Наша віра хрестиками лягала на полотно»
Рушник на Сарненщині став уособленням пам’яті, віри й підтримки родин, які вже пів року виходять на тихі акції, нагадуючи про своїх рідних. Ініціаторкою створення полотна стала Ольга Козловська, мама зниклого безвісти воїна:
Вишивання «Рушника надії» в Етноцентрі «Полісся», що діє при Сарненському історико-етнографічному музеї.Фото: Анни Бородавко
— Мій син зник 23 вересня 2024 року. Майже рік я його чекаю, я його шукаю. І цей рушник — дорога додому не тільки для мого сина, а для всіх зниклих безвісти та полонених воїнів з нашої громади. Ми вклали в нього свою душу і любов. Це рушник життя.
Для багатьох учасниць рушник став ще однією ниточкою віри. Ніна Лоренц, сестра зниклого захисника, ділиться:
Вишивання «Рушника надії» в Етноцентрі «Полісся», що діє при Сарненському історико-етнографічному музеї.Фото: Анни Бородавко
— Рушник повернення додому — це ніби ще одна ниточка, яка тримає нашу віру в те, що він знайдеться, повернеться. Саме тому я долучилась. Вишивати його було дуже трепетно. Хотілося, щоб наша віра хрестиками лягала на полотно і щоб дійсно так, як цей рушник у нас вийшов, збулися наші мрії про повернення рідних.
Символіка й орнамент «Рушника надії»
Авторкою композиції стала майстриня Любов Пасічник. Вона поєднала локальні традиції, музейні зразки та сучасний контекст.
Майстриня Любов Пасічник.Фото: Анни Бородавко
— Верхній орнамент — це колосся, відтворене з рушника, який зберігається у фондах Сарненського історико-етнографічного музею. Центральний — чорно-синій із відтінком блакитного, саме такого, яким відшивають Прапор України. Цим ми хотіли показати єдність традиційного українського символу — рушника — з державною символікою, — пояснює майстриня. — Сам орнамент також взято з музейних фондів: це вишита пазуха чоловічої сорочки, яку ми перенесли та дещо видозмінили. Увесь орнамент складається з маленьких подвійних хрестиків-зірочок, із чотирма великими та чотирма малими променями. Завдяки цій структурі ми змогли вписати голкою номери бригад наших захисників, які перебувають у полоні або зникли безвісти.
Також на рушнику є червоно-чорний і білий орнамент із жіночого фартуха Сарненської громади. Він складається з геометричних фігур — трикутників, ромбів, квадратів, а у центрі — восьмипелюсткова квітка.
— У верхній частині ми розмістили прапор Сарненської громади із його символом — сарною. Ймовірно, це вперше такий знак вишитий на рушнику. Напис «Сарни» підкреслює: саме тут чекають на повернення наших рідних, — зазначає Любов Пасічник.
Родини зниклих безвісти та військовополонених захисників із Сарненщини з «Рушником надії».Фото: Віки Мартинюк
Коли «Рушник надії» презентуватимуть у Києві
1 жовтня, у День захисників і захисниць України, рушник із Сарненщини разом із полотнами з інших громад презентують у Патріаршому соборі Воскресіння Христового УГКЦ у Києві.
Організували акцію ГО «Жінки роду», до складу якої входять об’єднання «Жінки ТРО», «Жінки ЗСУ» та ГО «Народжені вільними 2024» (93 ОМБр «Холодний яр»). Це спільноти, які не дозволяють зниклим безвісти й полоненим воїнам зникнути з поля зору суспільства.
Афіша заходу.
До всеукраїнського проєкту долучилися майже всі області України. Акція об’єднала тисячі жінок з України та діаспори, які вишивали «Рушник надії» як символ любові, єдності та молитви за повернення наших Героїв.
Після презентації у Києві сарненський рушник разом з іншими полотнами відправиться в тур іншими локаціями України та за кордон. Згодом він повернеться в Сарни, де його також презентують громаді.
