9 жовтня на території Палацу культури в Сарнах розгорнули справжнє весілля — з викупом молодої, злучанням свічок, пов’язанням намітки і поділом короваю. Подію символічно назвали «Осінь весільна», бо саме восени традиційно брали більшість шлюбів на Поліссі.
Захід організували Управління культури, молоді та спорту Сарненської міської ради, Палац культури та Центри культури та дозвілля Сарненської громади.
Від «їде молодий по молоду» — до «ділення короваю»
Свято почалося під дзвін кінських дзвіночків — так до Палацу культури їхав молодий разом із дружбами, музиками та свахами. Його супроводжували та зустрічали колективи «Берегиня» з Городця та «Троян» із Люхчі, які переспівувалися традиційними жартівливими піснями. Нареченим стали Зореслав і Ольга, яким не довелось вживатися в роль, адже пара справді збирається побратися.
Далі — викуп молодої. Не обійшлося без підставної нареченої та щедрого торгу, а після — вихід справжньої красуні, яку молодий «заслужив» грошиною і добрим словом. Гості отримали автентичні бутоньєрки з барвінку, символ чистоти намірів і захисту від злого ока.
— На Поліссі бутоньєрки робили з барвінку, м’яти, васильків — щоб пахло добром і щастям. Прикрашали червоними стрічками, щоб берегли від зла, — розповіла ведуча свята Любов Сорока.
Під звуки городоцьких троїстих музик молодих обсипали зерном і цукерками, пригощали медом на щасливу дорогу, а потім усі рушили до весільного шалашу. Його прикрасили барвінком, рутою, волошками, колосками — так, як це робили колись у поліських селах.
— Шалаш — то оберіг молодої сім’ї. Барвінок — на довголіття, рута — на чистоту, калина — на красу, а рушники — благословення роду, — продовжує розповідати про весільні атрибути ведуча.
Гості стали свідками злучання свічок, посаду молодих, обряду пов’язання намітки, коли наречена прощається зі статусом дівчини, а також поділу короваю — головного весільного хліба, прикрашеного барвінком, калиновими гронами та «трепетухами» з соломи й кольорового паперу. Саме «трепетухи» — елемент місцевої нематеріальної культурної спадщини Сарненської громади, який зберігся у селі Люхча.
Смак і розваги Полісся: від вареників до «Печоного порося»
Після обрядів усіх запросили до столу — з традиційними поліськими весільними стравами. Гостей частували господині Центрів культури та дозвілля з сіл Люхча, Глушиця, Білятичі, Любиковичі, Яринівка, Тріскині, Цепцевичі, Тутовичі, Чемерне, Кричильськ, Одринки, Велике Вербче, Мале Вербче, Бутейки, Велихів, Стрільськ.
На столах — усе, як у давнину: вареники, голубці, зрази, куліш, борщ із пампушками, різносоли, сир, узвар, домашні наливки. На завершення виконали дрібну польку, танець кухарок та «Печонеє порося», що об’єднало усіх присутніх у спільному колі.
Свято мало і благодійну мету. Під час ділення короваю збирали кошти для Збройних сил України. У результаті вдалося зібрати 10 тисяч гривень, які передадуть на підтримку військових.
В обрядовому дійстві взяли участь народні аматорські фольклорно-автентичні колективи «Троян» (село Люхча), «Родина» (село Бутейки), «Берегиня» (село Городець), а весільний настрій створювали городецькі троїсті музики.
— У наш непростий час, коли ворог намагається знищити українську культуру, важливо зберігати і передавати те, що робить нас українцями. У старовинних традиціях ми знаходимо любов, взаємоповагу, щедрість і віру в добро, — підсумували організатори.
