Катерина Король із Сарн майже 15 років випікає короваї для урочистих подій: від весіль і хрестин до шкільних дзвінків. В урочистому хлібі вона зберігає тяглість традицій і додає сучасні елементи. Про початок власної коровайної історії, тенденції в оздобленні та ритуали в роботі кондитерка розповіла в інтервʼю СарниNews.City.
Як давно стали коровайницею? Чи памʼятаєте свій перший коровай?
— У коровайній справі я вже доволі давно — 14 років. Розпочинала свій шлях у кондитерці з тортиків і тістечок. Потім були перші хлібинки на останні дзвінки. Тоді я прийшла, подивилася, як прикрашала моя мама, власниця кондитерської, — і мені зовсім не сподобалось. Проте мені дали волю зробити все по-своєму. За мною ходили тижнями, щоб спробувала задекорувати перший коровай. Тоді кондитерська робила оздоблення зефіром, а популярності набирали прикраси з тіста.
Одного дня я таки зробила власний коровай, оздобила його тістом і поставила для реклами на вітрину. Коли замовники прийшли забирати виріб, оформлений зефіром, і побачили мій, жінка почала плакати й казати, що хоче саме такий. Так ми зрозуміли — ось воно. А далі почалися експерименти.
Де навчалися цьому ремеслу?
— Вчилася робити короваї самотужки, за картинками в інтернеті. Але цього, звісно, не вистачало, тому настали часи майстер-класів. Перший пройшла у нашої відомої коровайниці з Дубровиці Оксани Клюйко.
Якими є традиційні короваї на Поліссі?
— Традиційним короваєм на Поліссі вважається виріб із «шишками». Такого ми ще не робили, лише пекли під нього основу. Проте якщо хтось попросить — обовʼязково погоджуся. Це буде дуже цікавий досвід.
«Мої вироби мандрують не тільки Україною»
На які події зазвичай замовляють короваї?
— Здебільшого короваї беруть на весілля, але є багато й інших урочистих подій. Так традиційно склалося, що всі важливі епізоди в житті українців супроводжуються короваєм. Їх замовляють на заручини, хрестини, похорон неодружених, перші й останні дзвінки, зустріч гостей, річниці весілля й фестивалі.
З вашими короваями також зустрічають звільнених із російського полону захисників. Що відчуваєте, коли випікаєте виріб для такої події?
— Свої вироби на зустрічах військових я вже в інтернеті бачу. Зазвичай про таке заздалегідь не сповіщають, ми дізнаємося вже по факту. Чесно, відчуваю гордість, піднесення й честь, щоб саме мене обрали для створення обрядового хлібу.
Чи змінюється оформлення короваю залежно від події?
— Звичайно. На похорон молодих і невінчаних виготовляю коровай, де мало декору, з парною кількістю квітів і без лебедів. Загалом я сама придумую кожне оздоблення, тобто всі вироби авторські. Поки не було нагоди приготувати щось особливе, але у мріях таке є. Цікаво спробувати щось нове, тому завжди відкрита до експериментів.
Хто серед ваших замовників? Чи випікали короваї за кордон?
— Звичайно, більшість — це жителі Сарненщини. Поштою я короваї не відправляю — страшно. Але знаю, що мої вироби мандрують не тільки Україною, а й світом: Польща, Нідерланди, Кіпр, Сакартвело.
«Молитва — обовʼязкова»
Чи маєте власні обряди або ритуали перед роботою з тістом?
— Звісно. Коровайне тісто дуже чутливе: воно не любить поганого настрою, тому працюю лише з хорошими думками. Молитва — обовʼязкова. Гірша ситуація із забобонами: кожного року щось нове. Найголовніший — щоб коровайниця була заміжня. Я вже у Facebook закріпила фото з весілля, щоб бачили, що все добре й можна замовляти (сміється — прим. авт.).
Скільки часу витрачаєте на виготовлення короваю? Який процес найбільш улюблений?
— Спочатку: заміс і випікання. Потім коровай ніч ночує, бо свіжий ніхто не оздоблює. Наступний етап — виготовлення квітів і покриття. По часу важко зорієнтуватися. Якщо не брати до уваги квіти, то два дні.
Улюблений процес — фотографування. Я тішуся, як дитина, коли хліб вже готовий стоїть перед очима, такий гарний. Обожнюю свою роботу.
Як і чим оздоблюєте короваї? Як змінювався їхній зовнішній вигляд із роками?
— Починали оздоблювати зефіром і білком. Коли «підключилася» я, то було модним оформлення тістом. Пізніше увійшло в моду декорування мастикою — оформляю так і донині. Проте стала помічати, що оздоблення тістом повертається — я й не проти, так набагато простіше й легше.
«У кожен виріб вкладено багато ресурсів, часу й любові»
Скільки короваїв печете за рік?
— Ой, у рік і не порахувати. У тиждень це приблизно вісім-десять. Раніше може й полічила би, але з переходом церков від московського патріархату до українського й урахуванням того, що не всі це зробили, пости змістилися і тепер у мене майже немає перерв на відпочинок. Думаю, десь до 600 короваїв у рік точно, а хлібин ще більше.
Чи був коровай, який запам’ятався найбільше?
— Памʼятаю кожен свій коровай. Інколи в розмові згадую колишнім молодятам, а їм дуже приємно, що я памʼятаю. Як не прикро, чітко запамʼятовуються і ті, які замовники не забирають. Це так безвідповідально й негарно. Забирайте, бо в кожен виріб вкладено багато ресурсів, часу й любові.
Процес створення короваю — який він для вас?
— Кожен раз намагаюся перевершити саму себе й вигадати щось нове, щось сучасне. Багато сил вклала у процес створення квітів із мастики, на черзі — з пластичного шоколаду і вафельних листів. Буду експериментувати, але за бажанням замовників. Я відкрита до нового.
