Розчарування, тиск і страх «не встигнути», перегляд власних бажань й нові очікування від себе — Новий рік часто сприймається як «чистий аркуш» чи шанс почати все спочатку. Про відчуття полегшення чи розчарування наприкінці року, постановку цілей без «надвимог» до себе і про те, як чути себе, СарниNews.City поспілкувалися з Анастасією Баркая — клінічною психологинею та психотерапевткою, що має понад шість років досвіду. Фахівчиня працює з підлітками від 15 років та дорослими — онлайн та офлайн у Центрі ментального здоров’я.
«Зміни можливі в будь-який момент, а не лише у правильну дату»
Новий рік подеколи відчувається як «нове й обовʼязково краще життя» або «чистий аркуш». Як ці популярні тези впливають на наше ставлення до нового календарного року?
— Часто нам необхідні певні точки відліку. Простіше починати щось із нового тижня, з 1-го числа, або ж більш глобально — з Нового року. Бо новий рік створює відчуття обнулення та того, що щось завершується й можна розпочати знову. Це дає надію і трохи внутрішнього полегшення. Але насправді життя не починається з 1 січня чи нового тижня. Воно триває, тож зміни можливі в будь-який момент, а не лише в якусь правильну дату.
Зʼявляється відчуття, що все старе залишиться в минулому році, а все нове й бажане буде в новому. Проте іноді ці зміни не настають. Тоді треба йти в глибину й дивитися, що всередині. Чому нам треба певна дата, щоб щось розпочати? А найголовніше — що заважало робити це до цього?
Чому для декого завершення року уособлює надію і стає полегшенням, а для декого є емоційно складним періодом?
— Усе йде зсередини. Йдеться про самовідчуття людини. Розчарування часто зʼявляється тоді, коли ми оцінюємо себе без урахування якихось пережитих подій і труднощів. Зараз ми живемо у складний час. І сам факт того, що ми якось тримаємося і щось для цього робимо — це вже доволі велика і складна робота. Тому тут важливо дивитися не лише на результат, а й на шлях, який ми пройшли, на дії, які були для цього зроблені, і на зміни, які ще відбуваються. Бо в кожного свій досвід і все індивідуально.
Починати «нове життя» з 1 січня, понеділка чи після свят — ок чи не ок?
— Це нормально. Але якщо це справді про бажання, а не про тиск на себе. Не дуже окей казати собі, що минулого року ми були поганими, непродуктивними, не встигли, не змогли, тож тепер маємо сильно постаратися, щоб щось змінити. Зміни працюють не через жорстке ставлення, а через прийняття. Це глибинна робота над собою.
Психотерапевтка Анастасія Баркая.Фото: СарниNews.City
«Добре ставити цілі не лише про результат, а й про процес»
Часто наприкінці року ми ставимо цілі, які реалізувати не вдається або вдається, однак частково. Як не розчаровуватися під час підбиття підсумків року?
— Я загалом про гнучкі цілі: не повинна, не маю, а спробую настільки, наскільки зможу. Тобто добре ставити цілі не лише про результат, а й про сам процес. Наприклад, про регулярність, про турботу про себе, про маленькі кроки. Тобто щодня робити щось для своїх цілей. Якщо щось не вдалося — це не провал, а сигнал про те, що в цей момент можуть бути інші, більш важливі потреби.
Чому ми частіше фокусуємося на тому, що за рік зробити не вдалося, ніж на тому, що вийшло?
— Так склалося, що ми справді фокусуємося на якихось негативних подіях. Тут ще підключається щось на кшталт «а що люди скажуть?» або «як я себе сприймаю?». Якщо в принципі присутня така внутрішня критика, то завжди буде більше націленість на те, що не вдалося, ніж на те, скільки насправді вдалося зробити.
А як змінити цей фокус?
— Хочеться сказати — робота з терапевтом (сміється — прим. авт.). Важливо першочергово дивитися не на саму мету чи ціль, а на кроки, які пройшли протягом року, й на те, що вдалося зробити. Наприклад, якщо у планах була поїздка, але реалізувати її не вдалося, слід запитати себе: «а що я зробив/ла для цього?». Можливо, вам вдалося відкласти певну суму, тож буде можливість поїхати в наступному сезоні чи році. Якщо спорт — чи були заняття регулярними? Якщо їх частіше відкладали, то, схоже, щось усередині не дозволяло робити ці кроки.
Чому наприкінці року з’являється відчуття, що зробив/ла недостатньо — навіть якщо об’єктивно рік був непростим?
— Бо вмикається самокритика. Тому важливо розуміти, чи я сам/а так до себе ставлюся, чи йдеться про вимоги від суспільства, оточення чи рідних.
Вчити іноземну, регулярно тренуватися, більше читати, подорожувати чи схуднути — як справи й цілі, які ми переносимо з року в рік, впливають на нас психологічно? Що з цим робити і чи варто продовжувати додавати їх у перелік цілей?
— Тут цікаво, чи ви бодай щось робили для цих цілей, чи все ж таки більше відкладали. Наприклад, якщо вивчення мови переноситься з року в рік, то, схоже, або це не найбільш важлива потреба, або насправді її просто вчити не хочеться. Хто твердо налаштований на результат, той для нього робитиме хоча б найменші кроки. Якщо самостійно все ж не виходить, то краще ці питання розбирати з фахівцем.
Офлайн-сесія із психотерапевткою Анастасією Баркою.Фото: СарниNews.City
«Важливо відслідковувати свої відчуття»
Якщо наприкінці року все ж хочеться поставити нові цілі — як «тверезо» оцінювати власні сили й можливості? І як відрізняти власні бажання від тих, що навʼязує суспільство й соцмережі?
— Варто проаналізувати, чи вистачить нам сил і енергії на їхню реалізацію. Наприклад, якщо ціль — йти до омріяної посади, слід запитати себе: «наскільки я до цього готовий?», «чи дійсно мені це потрібно?», «чи готовий я вкладати в це свої зусилля?». Слід поставити собі запитання — «чи це справді те, чого я хочу?».
Свої цілі зазвичай відчуваються як «мені це справді важливо». У навʼязаних зазвичай підключаються такі патерни поведінки: «треба», «так роблять», «так потрібно», «так правильно». Просте питання для себе: «якби цього ніхто не бачив, не чув, не оцінював, я б все одно цього хотів/ла?». І вже звідси виходить — «чи це дійсно моє, чи це більше треба в суспільстві?».
Як окреслювати цілі і плани так, щоб вони не тиснули, а підтримували й мотивували?
— Прислухатися до себе. Якщо є бажання схуднути, то йдеться про регулярні заняття спортом, харчування й багато позитивних емоцій. Важливо, щоб процес був приємним, а не каторгою, щоб було бажання цим займатися. Далі важливо відслідковувати свої відчуття у процесі: мені це подобається чи я все ж таки відкладаю? Звісно, це також залежить від особистості. Хтось має більше ресурсу для досягнень, а комусь треба більше часу.
Якщо є відчуття втоми, невизначеності і незавершених справ — чи слід ставити цілі?
— Щоб потім якось себе не звинувачувати й не розчаровуватися — то ні. Якщо писати їх у такому стані, вони можуть бути навʼязаними й містити багато вимог до себе. Важливо дивитися на свій стан здоровʼя, на свої відчуття. Можливо, якщо не вистачає ресурсу, краще просто жити це життя й відчувати себе в ньому.
Як і де ми найчастіше помиляємося, коли плануємо новий рік?
— Помиляємося ми тоді, коли не відчуваємо й не чуємо себе. Що за цією потребою стоїть? Чи дійсно я хочу вчити мову? Якщо це потрібно, щоб виїхати в іншу країну, чи справді я хочу туди їхати? У такому самоаналізі підключається багато запитань для кращого розуміння себе і своїх істинних потреб.
«Новий рік — не про нове життя, а про продовження мого»
Корисна саморефлексія: які запитання слід поставити собі наприкінці року, щоб краще зрозуміти свій стан?
— Слід почати з того, яким цей рік був для вас. Далі — що було найважливішим? А що — найважчим? З якими труднощами я стикався/лася? Хто або що мене підтримували? Хто з близьких був поруч? Що я зрозумів/ла про себе нового? Чи є відчуття, в якому напрямі хочеться рухатися: чи зміна роботи, чи нове навчання, чи розвиток, чи творчість? Ці запитання допоможуть краще зрозуміти себе, а не просто написати на аркуші підсумки року.
Які прості кроки можуть допомогти відновити внутрішній ресурс наприкінці року?
— Тут важливо звертати увагу, чи даємо ми собі достатньо часу на відпочинок. Мають бути закриті базові потреби: сон, їжа, безпека. Якщо є проблеми зі сном, слід брати більше часу для відпочинку, бо від нього залежить і відновлення, і здоровʼя, і сили, і енергія для подальших дій.
Що б ви порадили тим, хто хоче увійти в новий рік без завищених очікувань і більше уваги приділити собі?
— Для мене Новий рік — це не про нове життя, а про продовження мого. Без якихось очікувань, з моїм досвідом, моєю втомою й моїми надіями. Мабуть, найкраще, що ми можемо собі побажати чи зробити — це більше контакту із собою й більше турботи про себе. Менше тиску і прагнень стати «кращою версією себе». Більше дозволу бути живою людиною: відчувати і прислухатися до себе. Це про справжність — «я живу своє життя чи навʼязане?». Рік не обовʼязково має бути проривним. Він може бути обережним, спокійним, відновлювальним. І цього вже достатньо.
Щоб кудись рухатися, важливо ставити цілі, але не менш важливо прислухатися до себе. А ще — мріяти. Бо мрії спонукають до певних дій, кроків, але з обережністю, теплом і турботою про себе. А якщо не виходить впоратися самостійно — запрошую на зустрічі.
