Її часто порівнюють з відомими телеведучими Лідією Таран чи Ольгою Сумською. Антоніну Царук Сарнах знають мабуть всі. За 10 років вона одружила понад 750 пар у місті і області. Цьогоріч Антоніна стала переможницею премії Рівне Event Awards-2019 у номінації "Краща ведуча". Секретами професії вона поділилася з СарниNews.City.
Антоніна після закінчення університету працювала практичним психологом у Чудельській спеціальній школі-інтернаті. З чоловіком мають сина Яна. Спершу проведення весіль було у Антоніни за хобі. Пізніше почала займатися професійно.
Як вдалось отримати премію Event Awards-2019?
- Премія з’їла нервів. Не те що конкуренція була серйозна (хоча дівчат було багато), а саме система голосування була трохи не досконалою. Було відчуття, що в передвиборчій кампанії участь беру. Проте адекватність організаторів і колег взяла верх - і я вважаю без пафосу, що цю нагороду заслужила. Хоча мабуть мені треба було змагатися в номінації з чоловіками радше.
Пам’ятаєте свій дебют у ролі ведучої?
- До цього 7 років була діджеєм у нічному клубі. А запропонували мені бути ведучою на весіллі друзі. Свято на 300 чоловік. Мені було 21. Зізнаюся, було страшно. І тепер щоразу переживаю кожне весілля. А у 2009 вирішила зайнятися цією справою серйозно. Їздила на навчання, брала участь у майстер-класах, що виявилось недешево. Працюю в парі з чоловіком, який робить мені музичний супровід. Були моменти, коли хотілося все кинути, але мені це подобається.
Що найбільше імпонує в роботі? На якому весіллі почуваєте себе комфортно?
- Найбільше подобаються урочисті церемонії. Розповідати історію пари, відчути їх. А на весіллі, коли розумієш, що на одній хвилі з гостями. Почуваю себе, як риба у воді серед інтелігентної публіки. Буває аудиторія, яка хоче хліба й видовищ, але самі нічого не хочуть робити для цього. Як сказали на одному з майстер-класів: "Маєте з’ясувати для себе, яка ваша публіка". Адже працювати для всіх неможливо. Моїм девізом є слова Богдана Ступки: "Роби свою справу з душею, і твоє до тебе прийде".
Найнезвичніше весілля, яке проводили?
- Незвичні - це весілля іноземців (німці, італійці, китайці, поляки, корейці, турки). На них іноземці були саме женихи. Найбільше захоплення викликало Турецьке весілля: їхні гості і почуття турка до нашої дівчини . Реально було відчуття, що я в серіалі "Роксолана". Наші чоловіки так не вміють кохати.
А були забавні форс-мажори?
- Одного разу ввечері перед весіллям наречений поклав свій костюм на капот автівки, забув, сів у машину і поїхав. Згадав через дві години. Костюма вже не було, а він коштував дві тисячі євро. Вранці купив на базарі і виглядав, як випускник. З цього сміялися всі гості, та й він також.
Інша історія. За два дні до весілля молодята на мальчишниках і дівчишніках ламали собі руки і ноги і були на весіллі в гіпсах.
А ще було, що за день до весілля молодят не пустили на кордоні. Тоді було проплачено 60 відсотків бюджету свята. Воно було дорогим, адже з’їхалися гості зі всього світу. Весілля скасували - квіти віддали на церкву, а кендібар, закуски алкоголь з’їли батьки.
Який відсоток традицій залишається у сучасних весіллях українців? Яка, наприклад, доля весільного рушника, обряду омивання ніг?
- Традицій лишається все менше - і то добре, бо з’являються нові. Старі для мене актуальні, якщо пара розуміє їх суть, а не тому, що так треба. Люблю, коли фату знімають, і під коровай співають бабусі. Рушник зараз доцільний лише під коровай, а ще під ноги в церкві.
Якщо не розумієш, що традиція означає - нема чого її дотримуватись. Тещеві чоботи вже переробили - без миття і чобіт . Зять просто дарує квіти, скромний подарунок тещі і дякує за дочку.
Як проходить зустріч із молодятами перед підготовкою до свята?
– Ніхто з пар не хоче весілля по шаблону. Є такі, які кажуть: "Ми вас бачили, а можна в нас по-іншому зробити?". Сидимо дві години, щоб дізнатися якнайбільше про молодих і гостей. Не ставлю завдання провести 28 конкурсів, а зрозуміти пару й гостей і під них написати сценарій. Не зробити програму "Дивіться, я - зірка", а скерувати в правильне русло хід самого весілля. Люди мають відпочити, поспілкуватися, можливо, хтось когось не бачив декілька років. А насаджувати їм конкурси – неправильно. У мене є золота фраза Кузьми Скрябіна, якою керуюся: "Не заважайте людям бавитись".
На що мають звернути увагу молодята?
- Маю три прості поради. Якщо є додаткова тисяча, знайдіть організатора. Тоді весілля буде до вас святом, а не мукою.
Будьте собою і не копіюйте весілля "як у Люськи". Давайте експериментувати.
Якщо розумієте що щось не встигаєте - змиріться з цим і ляжте спати. Або просто приділіть час собі, а не весільній метушні.
Який бюджет був найбільший?
- 30-50 тисяч доларів. Середньостатистична цифра весілля складає 10-15 тисяч доларів. Хоча ця цифра, коли її озвучуєш, часто молодят лякає, потім вони розуміють, що так і є. Дуже добре працювати, коли на весіллі є організатор, людина, яка може взяти відповідальність за свято. І позбавити головного болю й недоспаних ночей батьків. Усі думають, що це дорого. Насправді ні. Організатор може збалансувати, куди треба тратити гроші, а куди ні. У людей часто переважає культ їжі. Якщо немає організатора, то ведучий бере на себе ще й частину його обов’язків.
Від чого залежить атмосфера на весіллі?
- На 50 відсотків від гостей, їхньої поваги до молодих і їхніх батьків, а не просто прийшли поїсти й попити. Завжди прошу не говорити стандартні тости з побажанням щастя-здоров’я, а розказати історію про молодят чи зі свого життя. Важко, коли молоді інтроверти - "не чіпайте мене".
Один з трендів нового сезону - камерне весілля. На ньому не буває чужих та випадкових людей. Запрошують не більше 20 гостей. Вели подібні?
- Так, на них важче працювати, але я їх дуже люблю. Чим менше людей, тим складніше. Простіше для ведучого в тому плані, що про гостей можна дізнатися все. Кожен гість у темі й знає, що говорити. Якщо на весіллі 200 чоловік, то можна застосувати якісь шаблонні речі, а якщо 15 - ні.
Що порадите тим, хто хоче спробувати себе в ролі ведучого або тамади?
- Навички мають бути однозначно. Якщо немає таланту не йдіть, бо залишите про себе лише погані спогади. Не треба боятись. Часто виграють просто дилетанти, які не бояться. Має бути внутрішня "чуйка", відчуття моменту. Завжди довіряю своїй інтуїції попри те, що хтось збоку говорить "не треба".
У вашій діяльності дуже важливо берегти голос. Як це робите?
- Найкраща процедура для голосу – мовчати. Мовчання – золото і найкращі ліки. Навіть не читати й не дивитись телевізор. У жодному разі не шепотіти. Укол адреналіну в зв’язки – ефективний, але небезпечний спосіб, коли сів голос. Маю спеціальний спрей, яким користуюсь упродовж вечора під час події. Після весілля по дорозі додому просто мовчу. А найкращий спосіб розвивати голос та артикуляційний апарат – читати вголос.
Де купуєте свої наряди? І з ким співпрацюєте?
- Образи створюємо в студії весільної та вечірньої моди разом із модельєркою Анною Челишкіною, яка має власний салон у Рівному. Чому не купую? Щоб не виникало моменту, коли я і хтось із гостей прийшли однаково вдягнені. Співпрацюю з агенціями по організації весіль Tsapuk Event (Рівне), Feel Good (Луцьк), The Vanilla Wedagency (Сарни) та іншими.
А яким було ваше власне весілля?
- Воно було ідеальним. Пропозицію зробила я! Поставила просто чоловіка перед фактом. Ексклюзивне весільне платтячко шила також Анна Челишкіна. На вінчанні в церкві були лише батьки. А ікони тримали наші куми – подружня пара, яка вже мала дітей. Із кортежу був ГАЗ-69 без верха, який самі прикрасили. Зробили фото, покатались. А потім 15 гостей - найрідніших людей і друзів, серед яких були й ті, хто фотографував і робив відеозйомку, перевдяглись у спортивний зручний одяг і святкували до 6 ранку в моєму саду. А відсвяткували вже 10 річницю.
А бюджет?
- Із сукнею, костюмом нареченого і столом – майже 500 доларів.
Про що мрієте?
- Мрію про власну радіопрограму з живим ефіром.
