Щонайменше півтори тисячі років тому на Поліссі активно почало розвиватися бортництво - видобування меду прямо з дерев, де живуть бджоли. Щоб дослідити ремесло та поспілкувалася з місцевим бортником, Сарненщину відвідала Влада Литовченко, директорка Вишгородського історико-культурного заповідника.
Сьогодні три області - Київська, Житомирська та Рівненська - є найбільшими унікальними осередками бортництва. Щоб не втратити історію давнього ремесла, команда з трьох областей у співпраці з Українським культурним фондом, Вишгородською міською радою, Управлінням культури і туризму Рівненської, Житомирської та Київської обласних державних адміністрацій і Сарненського історико-етнографічний музею реалізовує проєкт «Бортництво Полісся: архаїчна традиція у сучасному вимірі». Його головне завдання - популяризувати живу традицію та створити віртуальний музей бортництва.
26 серпня команда проєкту разом з кураторкою Владою Литовченко відвідали Сарненський історико-етнографічний музей. СарниNews.City побували в бортницькій міні-подорожі та поспілкувалися з командою. В районі організатори мали дві головні зупинки: місцевий музей, що має зразки бортів, а також зустріч з бортником із Рокитнівщини.
Знайомство з бортником
Для Василя Дробуша з села Глинного Рокитнівського району бортництво - це сімейна традиція, яку перейняв від дідуся. Василь займається бортництвом упродовж трьох десятиліть, з 15 років. Має понад 20 бортів (спеціальних дупел у дереві, де живуть бджоли), з яких добувають мед. Крім того, пан Василь активно видобуває мед із сот. Чоловік не вважає мед із борті кращим чи більш якісним. На питання, чи є відмінність у смаках віджартовується: «Весь мед солодкий». Проте при виборі треба зауважати те, що в сучасній технології використовується штучна вощина, яка містить парафін - він може потрапити у мед.
У борті, біля якого зустрілися з Василем Дробушем, цьогоріч ще не було бджіл. На локацію його привезли запізно, тому комахи не встигли заселитися. Проте наступного року очікує перший урожай.
Робота над виготовленням меду починається ще весною - з так званого заманювання бджіл. У борти кладуть трави, мед чи цукор, щоб бджоли краще прилітали. Він розповів, що туди бджоли більш охоче заселяються, ніж у соти.
Існує два види бортництва: розведення рою у зрізаній колоді або безпосередньо у живому дереві. Бортник демонстрував перший варіант. За його словами, мед звідти видобувається один раз на рік - 21 вересня, на Пречисту. Вгадати завчасно буде врожай чи ні - не можна.
- Ніхто не може визначити. Багато залежить від погоди. Крім того, «пчоли», як і люди - один чоловік працює, інший не хоче. Одні несуть мед, а інші можуть прилетіти красти у вулик, - каже бортник.
Інструменти бортників
Як виявилося, сьогодні для видобування меду з бортів використовують такі ж самі інструменти, як і тисячу років тому.
Вулики традиційно виготовляли з колод різних дерев. Пан Василь поділився, що найкраще для справи слугує сосна та дуб. З дерева видовбують внутрішню частину колоди. Раніше їх вішали високо, аби ніякі крадії не забрали мед. Тож для того, щоб піднятися на дерево, бджоляр використовував жень (плетені зі шкіри оленя канати) довжиною 25-30 метрів. До мотузки прикріплювали сідало (лавку), на яку сідає пасічник та крюк, яким можна зачепитися за дерево. Мед бортник складає у спеціальну коробку – лазбень. Сьогодні до дерев почали приставляти ще й драбини. Для обкурювання бджіл використовували курель.
Всі названі інструменти команда змогла побачити в Сарненському історико-етнографічному музеї.
Кураторка про проєкт
Влада Литовченко із захопленням розповіла про основний фокус її діяльності сьогодні та його історичну важливість:
- Мене цікавить популяризація нашої спадщини. Як фахівець бачу велику перспективу в цьому ремеслі. Люди завжди цікавилися медом. За часів Давньої Русі існували закони, які карали тих, хто псував борти в деревах. Такою тоді була цінність меду.
На сьогоднішній день бортництво трьох областей представлене в реєстрі національно-культурної нематеріальної спадщини України. До 31 жовтня в ході проєкту мають презентувати віртуальний музей бортництва з різними філіями. Серед його експонатів будуть борти, зібрані працівниками Сарненського музею.
Більш глобальна мета проєкту - потрапити в номінаційне досьє репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО.
Влада Литовченко подякувала місцевій координаторці проєкту, очільниці Сарненського історико-етнографічного музею Вікторії Дашко за хорошу співпрацю. Зауважила, що зібрані експонати є дуже цінними для дослідницької складової.
До слова, у вересні планують провести онлайн-конкурс дитячого малюнку для школярів трьох областей «Якби я був бортником...».
