Карантин для ведучої Лесі Рудак із Сарн – це не лише час, коли повертали завдатки за заходи, які так і не відбулися. Насамперед це період професійного росту та неочікуваних трендів у масових святкуваннях. Що змінила спонтанна пандемія в event-індустрії та чому ведучих не варто плутати з тамадою, Леся Рудак розповідає СарниNews.City.
Ведучою заходів Леся Рудак працює другий рік. Усе почалося з роботи в міському будинку культури «Сузір'я» на посаді художнього керівника. Тут дівчина спробувала себе в ролі ведучої. Спочатку на внутрішніх заходах закладу, згодом на загальноміських, а пізніше – на приватних.
– Я не планувала стати ведучою. Навіть над цим не замислювалася. Зараз, озираючись назад, розумію, що все відбувалося поступово. Кожен попередній крок готував мене до наступного. Ази професії передала керівниця закладу Людмила Ворон, яка теж працювала ведучою. Коли я зрозуміла, що дійсно хочу пов’язати своє життя з кар’єрою ведучої, почала самостійно шукати способи розвитку в цій сфері, – розповідає Леся.
Спочатку дівчина почала вивчати теорію. Тому відвідувала майстер-класи від топових ведучих, шукала свою манеру, стиль, вдосконалювала навики. А під час карантину стала учасницею наймасштабнішого в Україні онлайн-марафону ведучих. І нарешті остаточно усвідомила: це те, чим вона справді хоче займатися.
– Я не тамада, я – ведуча, – не втомлюються повторювати Леся Рудак. – Це індивідуальний підхід, атмосфера свята, відчуття аудиторії. А образ тамади асоціюється з конкурсами типу «перекоти яйце», «попади олівцем у пляшку», а ще з переодяганнями та нав'язливістю».
Леся переконана, що атмосфера заходу на 90% залежить від ведучого. Гостям та клієнтам зовсім не важливо, скільки пар ти одружив. Вони запам’ятовують емоції: вдалу імпровізацію, комунікацію, тактовність. Також важливими є впізнаваність і популярність ведучого.
– За відгуками клієнтів, моя родзинка – це особливо тепла атмосфера та душевність. Замовник має обирати ведучого, як справжнього друга, – до душі. Все має бути по любові, – ділиться Леся.
BG Image
BG Image
Ведучих у Сарнах найчастіше шукають за допомогою соцмереж, особливо через Інстаграм.
– Це дуже класно, адже клієнт перед тим, як замовити ведучого, дивиться його профіль: який він має вигляд, про що пише, яка ця людина у повсякденному житті. Крім того, думаю, що завжди працюватиме «сарафанне радіо», – пояснює ведуча.
Леся Рудак вірить, що ця професія стне прибутковою, але згодом. А на початку кар’єри ведучої треба більше вкладати, ніж отримувати. Це інвестиція у майбутнє.
Для кожного клієнта вона вигадує особливий сюжет свята, враховуючи всі побажання та додаючи креативу. Однією зі свіжих ідей став задум проводити вечірні церемонії під супровід скрипки.
– Орієнтовно на підготовку одного заходу витрачаю місяць. Для мене важливо продумати все до дрібниць. Найбільше часу та сил йде на те, щоб зробити свято ексклюзивним, написати індивідуальний сценарій з фішками про пару чи винуватця дійства. Саме це додає святу особливого шарму, дає клієнту зрозуміти, що це свято для нього і про нього, – розповідає Леся.
Для того, щоб влучно потрапляти в настрій кожного заходу, ведуча почала вивчати людей, більше спілкуватися. Усе це потрібно, щоб відчувати гостей під час роботи.
Легкість, душевність, комфорт, свіжі ідеї та нова подача традицій – те, що зараз найбільше цінують на святі. Натомість конкурси, недолугі жарти та те, що може поставити гостей в незручне становище, вважають моветоном.
– Під впливом карантину в моду входять камерні весілля. І це мені дуже подобається, адже на них присутні найближчі, найрідніші люди. Тому свято буде дуже теплим, – розповідає Леся. - Позитивно ставлюсь до традицій, адже це щось сокровенне. Водночас я не проти, щоб традиції видозмінювали, осучаснювали. Дуже подобається обряд запалювання сімейного вогнища.
Наряди на заходи ведуча підбирає, враховуючи дрес-код. Якщо його немає, то одягається відповідно до стилю проведення, але обов’язково святково. Жартує, що через кілька років одяг вже не вміщатиметься у шафу, тому мріє про гардеробну кімнату. А луки, які вже не підходять, Леся віддає в інтернат.
– Фізично після заходу я втомлена, а морально – піднесена. Після заходу вдома я повністю розслабляюсь і просто падаю на ліжко. Голосу в той час уже майже немає, тому коханий робить мені теплий чай і ще годину слухає, як усе пройшло, що найбільше «зайшло» та яка я замучена і щаслива водночас, – ділиться Леся.
У період жорсткого карантину Леся Рудак не провела жодного заходу. Була одна пропозиція, але вона відмовилася з інтересів безпеки. Деякі попередні замовлення зовсім скасували. А деякі – відтермінували.
До проведення онлайн-весіль ведуча налаштована скептично.
– Знаю, в Україні вже був такий досвід. Але це не для мене. Мені потрібні живе спілкування, справжні та щирі емоції тут і зараз, блиск очей, атмосфера. Через екрани моніторів далеко один від одного цього досягнути неможливо», – пояснює дівчина.
Леся Рудак вважає карантин кризовим періодом. Зізнається, що зазнала втрат у фінансовому плані. А от у професійному – навпаки.
– Наприклад, Мішель Сайкалі під час карантину провів безкоштовний наймасштабніший в Україні онлайн-марафон, в якому взяли участь більше 600 ведучих зі всієї України. Тому в цей період я навчалася і розвивалася, – говорить Леся.
Дівчина по максимуму використовувала час із користю: більше читала, розробляла нові анкети для молодят, удосконалила професійну документацію. А ще мала час переосмислити свою професійну діяльність і визначити пріоритети.
– Я маю цілий блокнотик, де записані цілі та мрії. Там прописані також способи їх реалізації – кроки, якими я помаленьку, але впевнено до них іду, – додає Леся Рудак.
