Вже сьомий рік 14 жовтня Україна відзначає чотирикратне свято: День Українського козацтва, захисника України, створення УПА та Покрови Пресвятої Богородиці. Традиційно в цей день вітають усіх чоловіків. Але найбільше це свято належить тим, хто знає про захист своєї держави не з чуток - воїнів, які побували на передовій. Таких у Сарнах більше трьохсот. СарниNews.City запитали в декого з них, чому пішли захищати українські кордони.
BGImage
Микола Артюшок (с. Глушиця), сержант, у 2014-15 роках служив у 72 Білоцерківській бригаді:
- Захист України - це міцна та непохитна позиція її палкого Патріота, справжнього нащадка Козацького роду, завжди готового без вагань стати на захист свого народу. Тому що Україна понад усе!
BGImage
Юрій Сергійчук (м. Сарни), ніс службу у 2015-2019 роках у 24 бригаді імені короля Данила:
- Я захищав своїх дітей, заради їхнього майбутнього. Але ніколи б не пішов захищати Верховну Раду України чи депутатів.
BGImage
Тарас Пилипчук (м. Сарни), солдат, служив в зоні АТО у 2014 році:
- Якщо ти любиш свою рідну землю і тобі не байдуже твоє та майбутнє твоїх дітей, твій обов'язок зробити все для збереження незалежності Батьківщини й українського народу.
BGImage
Павло Гольонко (с. Корост), капітан, служив в зоні АТО у 2015-16 роках:
- Чому я став на захист своєї Батьківщини? Більше 30-ти років я навчаю дітей любити свою рідну Україну. Любов до рідної землі, українського народу, Батьківщини закладається з самого народження. Вона приходить через батьківське виховання, роки навчання, десятки прочитаних книг, знання історії. Коли зовнішній ворог (Росія) загрожує національній безпеці, територіальній цілісності, на захист держави повинні піднятися всі.
BGImage
Микола Бігун (с. Цепцевичі) сержант, служив в зоні АТО у 2015 році. Ще рік провів у госпіталях через поранення:
- Для мене захист Батьківщини починається із порога рідного дому, своєї сім'ї, рідних, близьких і знайомих. Я думаю що це обов'язок кожного чоловіка стояти на сторожі своєї землі. Щоб війна не увірвалася у наші домівки, як це зараз на сході. Не доведи Боже, щоб у нас таке сталось. Тому я схиляю голову перед хлопцями, які пройшли через це горнило війни і зараз продовжують стояти на сторожі нашої Батьківщини. Давайте їх пам'ятати не тільки на свята, а кожен день прожитий під мирним небом. Хай вас БОГ усіх хранить і благословить.
BGImage
Юрій Радько (м. Сарни), сержант, в 2014-2015 роках був у зоні АТО, третя хвиля мобілізації, сектор А:
- Я думаю, захист України - це потреба оберігати свою сім’ю, забезпечувати нові можливості, зберігати свої традиції, свободи та права жити вільно у вільній країні.
BGImage
Роман Пригарський (м. Сарни), лейтенант, служив у 2015-16 роках. Має 2 відзнаки президента за участь в АТО:
- Для мене це захист того, що я люблю: моєї родини, друзів, всіх близьких мені людей, рідної землі, на якій я виріс, а також захист нашого та майбутнього наших дітей. Ми українці, громадяни України. Ми тут народилися, тут пройшло наше дитинство, тут ми виховуємо своїх дітей і повинні зробити для своєї Батьківщини все, що від нас залежить.
BGImage
Леонід Бондарчук (с. Стрільськ), головний корабельний старшина, служив в зоні АТО у 2015-16 роках:
- Захист України - обов'язок кожного громадянина.
BGImage
В’ячеслав Власюк (с. Люхча), молодший сержант, служив у 24 бригаді імені короля Данила у 2016-17 роках:
- Мені було страшно. Мені не буде соромно за завтра, за дітей, що я пішов воювати. Я не йшов за грошима. Просто є в душі: Віра, Армія, Мова. Щоб діти розмовляли українською мовою, щоб була українська армія та церква. Якщо я українець, то повинен захищати державу. Свою сім’ю, сусідів і друзів.
BGImage
Руслан Пентило (с. Орлівка), солдат, у 2015-16 роках служив у 95 Десантно-штурмовій бригаді (місто Житомир). Був поранений в місті Авдіївка. Досі служить у ЗСУ:
- Це мій обов'язок. Я хочу лише сказати, що не вважаю себе героєм. Я просто виконав свій обов'язок перед державою і народом. Бо давай присягу на вірність.
BGImage
Микола Білотіл (м. Сарни), молодший сержант, служив у зоні АТО в 2015-16 роках:
- Кожен з нас хоч раз у житті стояв перед вибором: як вчинити? Особливо це питання стало актуальним, коли в нашій країні розпочалась війна та мобілізація. Хтось переховувався, хтось вишукував різні причини, щоб не мобілізували, а хтось просто говорив: "Якщо не я, то хто?" Коли ж переді мною постав вибір, чітко пам'ятаю, що я тоді собі сказав: "Якщо не піду, то як буду дивитись в очі своїм майбутнім дітям, онукам і людям, які потребують захисту?" І пішов. Не за славою та визнанням, а тому що для мене захищати Україну - це як оберігати рідний дім. Дбати, щоб у ньому панував спокій і душевна гармонія. Я хочу, щоб кожен усвідомив: нас усіх об'єднує не тільки однакова обкладинка паспорта, а й спільна історія, нація та душа. Бережіть себе та Україну!
BGImage
Віктор Карпюк (с. Дубки), солдат, служив у зоні АТО у 2015-16 роках:
- Україна - це Батьківщина наша. Ми маємо захищати наших людей, дітей, рідних, всіх українців. Це наш обов'язок. Це повинна розуміти кожна людина.
