Олексій Клименко не любить розповідати про себе. Каже, що є багато людей, які більше за нього заслуговують на увагу. Однак за почуттям скромності ховається по-справжньому легендарна особистість. Як зустрічався з Фіделем Кастро, що робив у республіці Гвінея та як звичайний диспетчер із Чернігівщини став начальником станції "Сарни", - пригадує ветеран Олексій Клименко.
Війна
BGImage
Наразі Олексій Миколайович проживає в Сарнах. Однак родом ветеран з села Гуринівка Чернігівської області. Коли почалася “Велика Вітчизняна війна”, Олексію Клименку було всього 16 років. А вже через два роки, у 1943, чоловіка призвали в армію. Спочатку служив у піхотному запасному полку, потім у навчальному батальйоні.
Воював Олексій Миколайович на Білоруському фронті у 18 автотранспортній бригаді. Служив водієм. Бригада брала участь в операції "Багратіон" - одна з найбільших стратегічних наступальних операцій СРСР в роки Другої світової війни. Радянські війська успішним наступом розгромили групу армій “Центр” вермахту. За два місяці до закінчення війни в березні 45-го Олексій Клименко отримав важкі поранення. Чоловіка транспортували з Німеччини до Польщі, а звідти - до Харкова. Лікарі зробили кілька операцій і врятували його.
- Коли проривали фронт, наша бригада їхала відразу за танками. Я віз боєприпаси. Нас обстріляли з боків і снаряд влучив під мій автомобіль. В результаті: отримав десь п’ять поранень. Осколки влучили в хребет, роздробило ногу. Але я вижив. За всі мої роки мені зробили вже 16 операцій, - розказує Олексій Миколайович.
Кар'єра
Після закінчення війни Олексій Клименко навчався в Гомельському технікумі залізничного транспорту. Колишні солдати вступали відразу на третій курс. Згодом заочно продовжив навчання у Московському інституті інженерів залізничного транспорту за спеціальністю "інженер з експлуатації залізниць". Спочатку працював черговим і диспетчером на станції Медведєва Калінінської залізниці. В період розбудови станції "Сарни" пропрацював старшим інженером, заступником начальника, начальником і головним інженером. Станція відправляла щодоби по 50-60 складів. Вантажили меблі, металоконструкцію, олію з місцевих заводів. Посади головного інженера станції до призначення Олексія Клименка не було. Проте тодішній начальник Єфим Бортник потребував надійної людини, яка могла контролювати весь процес.
Подорожі
Олексій Миколайович скромно розповідає про свої заслуги та звання, але про відрядження по всьому світу ділиться з радістю:
- Куди я тільки не їздив: у північних районах Союзу навчав ув’язнених будувати колії. Був у Малій Азії. Їздив на Кубу і навіть спілкувався з Фіделем Кастро. Він дуже поважав радянських людей. Але так, як довелося працювати в Африці, то ніде так не робив. Тоді СРСР заключила з республікою Гвінея договір про співпрацю. Мене у 1975 як інженера відправили розбудовувати залізницю. Відрядження тривало один рік. Там, до речі, я навчився пекти найсмачніших хліб і смажити рибу. Потім вдома сам почав навчати вже покійну дружину. Привіз звідти найбільше сувенірів.
Зараз Олексію Клименку 95 років, а сьогодні, 1 січня, виповнилось 96. Ветеран чітко пам’ятає болючі моменти війни, радість від закордонних подорожей та гордість професійного зростання. За розмову неодноразово співав свої улюблені пісні. Одна з них - “Эх, дороги... Пыль да туман”. Чоловік має майже 50-річний стаж і скромно наголошує, що секрет будь-якого успіху - це постійна робота.
