Рогатка, альпіністське спорядження, десятки метрів мотузки та гайки. Дивний інвентар чи не так? Насправді цей, на перший погляд хуліганський, набір працівники Рівненського природного заповідника використовують з природоохоронною метою. Вже більше дванадцяти років Михайло Франчук і Ростислав Журавчак кільцюють чорних лелек у нашому регіоні. Що це за процес, а головне - для чого вони цим займаються, СарниNews.City побачили на власні очі.
Спочатку все здавалося абсолютно логічним і простим. Процес кільцювання - це мічення птахів за допомогою кільця. Їх чіпляють на лапу.
- Я та Михайло Франчук маємо дозвіл від Українського центру кільцювання птахів проводити цю процедуру. Тому заповідник долучається до великих і цікавих проєктів, зокрема по збереженню чорного лелеки "Ciconia-Ukraina". Один із його аспектів - щорічний моніторинг місць гніздування. Інший - кільцювання пташенят, - розповідає заступник директора з наукової роботи Ростислав Журавчак. - Ми використовуємо металеві і пластикові кільця. Металеві - довговічні, а пластикові більші за розміром, але легкі та помітні здалеку. Тобто їх можна розгледіти в бінокль, трубу, фотоапарат і прочитати індивідуальний серійний номер. Будь-хто, хто його побачить, може звернутися в центр кільцювання та отримати інформацію, звідки цей птах і коли його закільцювали. Де він закільцьований і коли. Це своєрідна двостороння співпраця, де ми і надаємо, і отримуємо дані, де гніздиться птах, куди летить, де зимує, куди повертається та скільки років живе.
Після доволі вичерпного пояснення в голові залишалось єдине запитання - як вони це роблять. На той момент важко було уявити, як два науковці ловлять рідкісних птахів по всій області. Відповідь не змусила себе чекати.
25 червня. На годиннику 6 ранку. Виїжджаємо на пошуки гнізд чорного лелеки в Березнівський район. Нас попросили взяти з собою куртки, чоботи та спрей від комарів. Запитання, навіщо така амуніція в +30 виникало, але до поради таки дослухались. На щастя.
Справа в тому, що чорний лелека - дуже обережний лісовий птах. Для гніздування обирає старі лісові масиви або групи старих дерев поруч з болотами, річками, озерами чи луками. Любить листяні, часто заплавні, ліси. Доїхати максимально близько до місць розташування гнізд допомагали лісівники. Далі - йшли пішки. Ось тут і пригодилось усе, що радили взяти з собою. Під ногами сочилася вода, та й комарі часу не гаяли.
BGImage
BGImage
BGImage
Біля першого гнізда на старому дубі ми опинилися близько опівдня. Те, що воно не покинуте, майже одразу видав лелека, який кружляв навколо. Орнітологи діяли злагоджено та координовано. Помітно, що вони займаються цим не один рік. Кільцюють лелек безпосередньо в гнізді, тож найперше завдання науковців - зафіксувати спорядження на дереві, щоб потім піднятися на необхідну висоту. За якусь хвилину-дві після цього завідувач наукового відділу РПЗ Михайло Франчук вже був на висоті 15 метрів.
Далі за планом - процес кільцювання лелечат. Але не все цього разу пішло за ним. Як тільки пан Михайло наблизився до гнізда - пташенята розлетілися з нього в різні сторони.
- Таке в нашій практиці вперше. Для такого періоду - кінець червня - ці птахи вже доволі дорослі, - розповідає пан Ростислав.
Втім, від такої ситуації не розгубилися. Одне з пташенят вдалось спіймати неподалік. І йому таки одягнули кільця. Крім того, у кожного птаха беруть генетичний матеріал - пір’їну. Її відправляють у лабораторію, де можуть встановити стать птаха та його родовід. Тож зі словами "вибач, це заради науки" Ростислав Журавчак вискубнув пух.
Біля другого гнізда пощастило ще більше. Двоє лелечат спокійно спали, але помітивши пана Михайла, почали бурчати й голосно та швидко клацати дзьобами. Михайло Франчук не лише окільцював їх, а й дослідив раціон. У гнізді були свіжі запаси їжі - невелика риба та жаби. Цікавий факт, що чорні лелеки поїдають чужорідні види риб, зокрема ротана та канальних сомиків. Харчуються найчастіше на водоймах. В каламутній воді полює наосліп, хапаючи здобич, що торкнеться дзьоба. У прозорій може наздоганяти і хапати її. У жарку погоду лелека застосовує полювання "під парасолькою": стоячи у воді розкриває крила і ловить рибу, яка збирається в його тіні.
Загалом на те, щоб закільцювати цих трьох лелечат працівники заповідника витратили близько 12 годин. У лісовій зоні Рівненської області щорічно перевіряють близько 50 гнізд чорного лелеки. У 2020 році 15 гнізд здавалися заселеними. Науковці Ростислав Журавчак та Михайло Франчук обстежили їх особисто та виявили 27 пташенят, яких позначили кільцями. А процес мічення ще триває.
Із розвитком технологій на птахів почали чіпляти радіопередатчики, щоб спостерігати за ними в реальному часі. Рівненський природний заповідник досі їх не застосовував. Але вже цьогоріч у рамках програми “Полісся - дика природа без кордонів” планують встановити радіомаячки на дорослих птахів підорлика великого - глобально-вразливого виду птахів.
- Найприємніше у процесі кільцювання - фідбек, який отримуєш. Це реальний результат твоєї роботи. Наприклад, наших птахів помічали і в Ізраїлі, і в африканських країнах. В наш регіон часто прилітають птахи зі скандинавських країн, - продовжує пан Ростислав.
За день, проведений із науковцями, зрозуміла - вони можуть розповідати про птахів (і не тільки) годинами, щоразу наповнюючи бесіду цікавими фактами. А особливого настрою робочому процесу додає те, як такі різні, на перший погляд, чоловіки - спокійний і дипломатичний пан Ростислав та енергійний і з почуттям гумору пан Михайло роблять велику справу разом. І долучитися до неї може кожен із нас. Для цього потрібно лише уважніше придивлятися до птахів довкола. За можливості сфотографуйте тих, що з кільцем, та повідомте про свої спостереження регіональному координатору Ростиславові Журавчаку за номером (098) 083-38-79.
