На Святвечір українські ґаздині готують до пісного столу одну з найголовніших страв – кутю. У кожної господині є особливий рецепт і секрети приготування. Своїми ділиться Зоя Котяй.
Пані Зоя нині мешкає в Сарнах, а родом із села Карасин. У дитинстві вона мріяла стати водієм тролейбуса. Та, дізнавшись про набір студентів у Алчевський торгово-кулінарний коледж, твердо вирішила здобути професію, пов’язану з кулінарією. Так все життя працює пекарем-кондитером. Тож намагається кожну страву зробити особливою, навіть до звичних, класичних рецептів додати «родзинку».
- Різдва чекаємо з нетерпінням, - розповідає пані Зоя. - В моїй сім’ї на Святвечір збиралася родина, тож для мене й нині це свято є символом єднання. А кутя на столі, як поява Христа, який народився на сіні. Мої батьки так і вмощували на столі жмут сінця, а на нього ставили горщик з кутею. Навіть якщо не дотримувалися всього посту, то за день до Різдва, як і до Водохреща, намагаємося утримуватися від їжі до сходу першої зірки. А потім можна розговлятися кутею та узваром.
Приготування основної страви Зоя Андріївна починає із замочування пшениці. Потім змінює воду і обов’язково присолює, щоб підсилити смак і аромат всіх складових. На повільному вогні треба довести до повного випаровування води. І вже в розсипчасту пшеницю додає інші інгредієнти. Якщо раніше обходилися маком та медом з власної пасіки, то зараз у кашу потрапляють ще й родзинки, як правило, зі світлого винограду, підсмажені горіхи, курага, сушена журавлина.
- Торік гостював у нас родич, батько якого народився в Ізраїлі. Традицій приготування куті у їхній сім’ї не було. Тож спробувавши у нас на Святвечір цю страві, з’їв до останньої крихти, навіть іншим не залишив, - посміхається, згадуючи, пані Зоя.
- Мати завжди казала, що стіл перед Різдвом має бути різноманітним і скромним, – додає господиня. – Окрім куті та узвару, на столі пісні голубці, тушкована капуста з журавлиною або яблуками, смажена риба, оселедець, млинці, вареники з картоплею, які ліплять усі дівчата в нашій сім’ї: невістка та дві онуки. За звичаєм, у вареники додаємо «сюрпризи». Це може бути часничок, монетка чи перчик горошком, як символ здоров’я, багатства, захисту. З особливим захопленням їх відшуковують дітлахи.
У сім’ї Котяїв традиційно свята вечеря починається з молитви, яку читає господиня. Після цього по черзі куштують кутю. На ніч зі столу нічого не прибирають. Натомість кладуть чисту виделку для тих, кого вже немає.
- Та, як завжди каже священик після служби, попри всі звичаї та традиції, головним є настрій, з яким готуєш та зустрічаєш свято, ставлення до ближніх. Бо саме добро, любов і духовність приніс Христос у наш світ своїм народженням, - наголосила жінка.
