Родина Людмили і Станіслава Рибачків продовж майже 14 років бореться за здоров’я доньки Лідії з діагнозом дитячий церебральний параліч. І для цього подружжя створило вдома всі необхідні умови. А сьогодні сюди приїжджають також інші мами з особливими дітьми.
Деякі сім’ї займаються тут вже впродовж чотирьох років. І бачать результат. А все тому, що пані Людмила налагодила зв’язки з дипломованими спеціалістами відомих медичних центрів країни. У визначені дні за домовленістю вони приїжджають у Сарни. Тож тепер дітям надають допомогу фахівці - інструктор лікувальної фізичної культури і масажист.
Пані Людмила розповіла СарниNews.City, як народження донечки змінило її життя:
- Одразу після народження доньки почала боротися за її здоров’я. Раділа кожному її кроку. Пам’ятаю, коли в три роки вона вперше пройшла кімнатою, попри пізню годину доби, зателефонувала до своєї неньки. Зі сльозами на очах повідомила їй радісну новину.
Потім почалися поїздки в дитячий реабілітаційний центр. Кооперувалися з іншими батьками. Разом знімали житло, а також приміщення, де проводили процедури - щоб зекономити кошти. Тоді й вирішили з чоловіком проводити такі ж вдома.
На нижньому поверсі будинку спеціально облаштували спортзал. У ньому є професійна доріжка, орбітрек (тренажер, що є найефективнішим для реабілітації після різних травм м’язів і опорно-рухового апарату – М.К.), велотренажер, ортопедичний вертикалізатор, шведська стінка, віброплатформа та інше. Є також костюм-спіраль для коригування постави тіла. Аби малеча почувалася комфортно, включаємо телевізор. На стінах – аромалампи з профілактичними противірусними маслами.
Лікарі самі вже направляють до нас інших батьків. Інформація також передається з уст в уста від однієї мами до іншої. Зараз є двоє новеньких. Одна з Костополя, друга – з Рафалівки. Вони лежали в лікарні з жителькою із Сарн, вона й розповіла їм про наш спортзал і заняття. Причини хвороб у дітей різні. У когось із їхніх матерів були швидкі пологи. Або вплинув прийом лікарських препаратів. Або резус-конфлікт і групова несумісність мами й дитини. Був випадок, коли дівчинка в сім років тільки почала вчитися сидіти.
Особливі діти прагнуть спілкування
Медичні реабілітологи визнають:
- Батькам дуже пощастило, що в Сарнах є така матуся, як Людмила Рибачок. З нею радяться інші батьки. Цікавляться, де знайти логопеда чи ортопедичне взуття.
У спортзал одночасно заходять дві дитини на дві години. Поки з однією працює інструктор ЛФК, з другою – масажист. Через годину міняються місцями. Перед масажем спеціально розігріваємо парафін.
Людмила Рибачок розповідає, чим відрізняються від інших дітки з особливими потребами:
- Вони не можуть передавати свої емоції так, як це роблять здорові малята. На противагу здоровим, дуже чутливі до будь-яких емоційних коливань. Якщо мама засмутилась – її дитина теж насупилася. Такі діти чудово відчувають настрій, вираз обличчя. Розуміють ставлення оточуючих до себе. І особливо залежні від мами. Найголовніше для них – отримувати тепло, розуміння та увагу. Вони дуже хочуть спілкуватися. Невиразну мову дитини зрозуміє тільки мама. Найкраще допомогти їм можна у ранньому віці. Головне – багато займатися та приділяти цьому максимум свого часу.
Моя опора - віра в доньку
А мама Людмила помічає перші кроки доньки в дорослому світі:
- Щоразу відчуваю гордість за неї, коли бачу, як, упавши, вона піднімається і йде далі, пробує, шукає. Моя опора – віра в неї. Лідія - дорога і потрібна всім нам. І сильна, і слабка, і впевнена в собі. Ми - одна родина. І дуже хочемо, щоб її життя склалося щасливо. Не маємо права опускати руки.
А іншим батькам хочу порадити: якщо прагнете виховати власну дитину повноцінною людиною, робіть усе можливе для її соціалізації та адаптації в суспільстві. Тоді навіть попри важку недугу вона житиме нормальним життям. Згодом легко створить сім’ю і народить дітей. Зможе спілкуватися з друзями.
Відмінниця, красуня і розумниця
Лідія навчається в 7 класі Сарненського НВК "Школа-колегіум" ім. Т. Г. Шевченка. Відмінниця, має чимало похвальних грамот. Ліда спочатку вчить уроки, а потім годинами займається в спортзалі. Постійно. Коли немає приїжджих фахівців, приходить сарненський реабілітолог. Крім суботи й неділі, щодня з 17 до 18 години проводить заняття з дівчинкою. Для неї це як поснідати чи почистити зуби.
Дівчинка - справжня красуня. Подорослішала. Стає скритною. Не завжди відкривається чужим людям. Добре, що в неї є сестричка, тож більше спілкується з нею. І дуже багато читає. На день народження не хоче ні сучасного телефону, ні іншого вартісного подарунка. Очікує тільки книги.
