Із впровадженням реформи децентралізації в органах місцевого самоврядування з’явилася нова посада - староста. Її вважають правонаступницею голови сільської ради. Проте з новими функціями та зобов’язаннями. Хто ж такий староста та яка його основна роль, запитали в Олександра Трохимця. Нині він голова Немовицької громади. А перед цим два роки і 8 місяців був старостою п’ятитисячного села Тинне.
Чому вирішили стати старостою?
- Мене скоріше зацікавила не сама посада, а перспективи, які відкривала реформа децентралізації як для нашого села, так і для всієї громади. Дуже довгий час ми жили в такому собі режимі застою, коли навколо майже нічого не змінювалось. Зі створенням громади ми побачили, що держава дає можливість самим обирати, в якому напрямку розвиватися. І тому саме в той період позитивних змін хотілося бути не просто учасником цих подій, а й зробити свій внесок в розвиток та розбудову села.
У 2017 році, коли я був депутатом Немовицької новоствореної громади, постало питання перевиборів старости. Тоді іншого виходу просто не було. Ситуація вимагала конкретних рішень і змін. І я подав свою кандидатуру. Це було не так важливо для мене особисто, як для подальшого використання потенціалу децентралізації.
Як жителі такого великого села сприйняли рішення про приєднання?
- Дуже по-різному люди ставилися як до змін, що почали відбуватися в процесі створення громади, так і до самої посади, яку я обіймав. Але з часом, спостерігаючи за діями місцевої влади та зауваживши позитивні зрушення, переважна більшість переконалася, що свого часу зробили правильний вибір, проголосувавши за створення громади.
Чим займається староста села?
- Це правонаступна посада голови сільської ради. Всі функції фактично передалися. Староста в селі - це друга людина після голови громади. Це центр комунікації на місцях. Я був посередником між жителями села і головою та радою. Всі звернення громадян приходили до мене. Якщо ці питання я не міг вирішити самотужки, то виносив їх на засідання сесії, передавав голові особисто.
Якщо комунікація настільки важлива, то як знаходили спільну мову з односельцями?
- З самого початку, зізнаюсь, було непросто. Я агроном за освітою. 20 років пропрацював у сільському господарстві і тут прийшов в органи місцевого самоврядування. Здавалося, а що ж там важкого: ти ж усе життя з людьми, у своєму селі. Коли спостерігаєш за роботою збоку - здається, що все просто, а як зануришся в суть справ, - усе набагато складніше. Проте я знайшов вихід - завжди питав думку людей. У нас була своя команда депутатів. Ми радились, спільно вирішували всі питання. Перед кожною сесією або за потреби я ініціював збори, куди запрошували актив села: депутатів, представників виконкому, керівників установ, що функціонують у Тинному, активістів. Будь-хто міг прийти послухати, висловити думку. Так звана дорадча рада. Я приймав рішення після обговорення, враховуючи думку людей. На посаді голови обов’язково впроваджуватиму такі ж ініціативи там, де їх немає, і продовжуватиму в Тинному. Бо це дуже зближує. В нас є синдром недовіри до влади, який треба "вилікувати". Така комунікація дуже допомогла мені в роботі. Люди йдуть назустріч, людям подобається, що в питають їхню думку. Вважаю, що це дуже правильний шлях, - прозоро і відкрито робити свою роботу.
Раніше старост обирали жителі сіл. Зараз кандидатури висуває голова громади та затверджує рада. Який варіант, на Вашу думку, кращий?
- Зараз з позиції голови мені більш прийнятний варіант призначення. Староста в селі - це обличчя голови. Він має свою стратегію вирішення проблем, але ця вертикаль йде від очільника громади. В Немовицькій ТГ два старостинські округи. Обидвох старост затвердили з першого разу на першій же сесії, за що дуже вдячний депутатам. Тому зараз в мене абсолютно немає жодних проблем із комунікацією. Я довіряю старостам, як самому собі.
Проте, коли мою кандидатуру висували на старосту, ситуація була зовсім іншою. Я був, так би мовити, від опозиції. І тоді вибори були кращим варіантом. Інакше мене б ніхто не призначив. Після виборів на початку були труднощі. Та потім побачили, що я маю авторитет у селі, люди мене сприймають як керівника. Це в свою чергу також було заслугою громади. Якщо працює нормально староста - значить керує правильно голова.
А за яким принципом старост обирали Ви?
- Я вибирав з числа однодумців. Староста має бути авторитетом у селі, повинен бути освіченим, відповідальним. Тому над кандидатами думав доволі довго. Після виборів і до першої сесії в мене був майже місяць. Увесь цей період я займався підбором кадрів і старост. Запитував людей, особливо тих, хто мене підтримує. Можна сказати, що з їхньої подачі я і визначався з претендентами. У Зносичах більшість людей підтримали одну кандидатуру. А в Тинному трошки жителі розділилися в баченні старости. Та зрештою їх призначили, тож працюємо.
Що вдалось зробити на посаді старости?
- Я б не хотів приписувати заслуги громади комусь одному. Всі зміни - це однозначно робота команди. В мене була програма, яку я представляв виборцям. І я на 90% її виконав. Хоча був на посаді неповний термін.
У Тинному побудували й облагородили зупинки. Продовжили рейс автобуса за річку, провели електрифікацію. Впорядкування в плані благоустрою села покращилось. На шенсти вулицях провели освітлення, покращили стан комунальних об’єктів. Позитивні зміни однозначно відбулися.
Чи стали загалом села Немовицької громади почуватися краще після адміністративно-територіальної реформи?
- Однозначно. Якщо порівняти з періодом до об’єднання, то сукупний бюджет Тинненської сільської ради був менше мільйона гривень. І він був дотаційний. Навіть на зарплату апарату давали дотацію. А зараз ми по 5-8 мільйонів за рік заводимо в одне село.
Про дещо люди в селах раніше навіть мріяти не могли. Наприклад, Тинне стикнулося з проблемою електрифікації нових вулиць. Там вже побудували будинки, а в сільській раді немає коштів.РЕМ теж розводить руками. Глухий кут. Тоді ми взяли ініціативу у свої руки. Люди за власні кошти придбали стовпи, дроти, найняли бригаду, побудували лінію, ще й мали проблему з підключенням. Для порівняння в Тинному за 2018-19 роки електрифікували три вулиці. Зараз вони на стадії підключення. Сільська рада виділила на це півтора мільйона, побудувала і жодних проблем.
Чи допоміг досвід старости бути обраним нині на посаду голови?
- Так. Робота старостою була великим поштовхом і допомогла стати головою. Раніше таких амбіцій у мене не було. До моменту оголошення змін у виборчому кодексі, що старост більше не обиратимуть, я про це не думав. Але законодавство поставило мене в такі рамки. Припускав, що старостою мене не призначать. Пан або пропав: або я балотуюсь на голову, або залишаюсь за бортом.
У Польщі солтиси працюють на громадських засадах, не отримуючи заробітну плату. Чи можливий такий варіант в Україні?
- Можливо, у майбутньому, коли все стабілізується і законодавчо буде ідеально прописано, цей варіант стане прийнятним. Зараз, чесно кажучи, староста виконує такі посадові обов'язки, які неможливо робити як громадський активіст. Наприклад, нотаріальні дії. Староста - єдина людина в селі, яка може вести такі справи. Ця робота має оплачуватися. В п’ятитисячному селі для старости завжди вистачає роботи. Тим більше, якщо людина працює на посаді, то від неї можна можна щось вимагати. Це її чіткі обов’язки. Тому поки що я не бачу можливості роботи на громадських засадах. У такому великому селі як Тинне це нереально.
