В середині лютого директором Сарненської центральної районної лікарні призначили Олександра Нестеренка. Раніше він був заступником головного лікаря з хірургічної роботи в обласній лікарні. Понад 25 років працював хірургом, кандидат медичних наук, член європейської асоціації хірургів. СарниNews.City запитали у нового директора, як наразі відбувається плановий прийом пацієнтів, що із забезпеченням лікарні, чому зник коронавірус та коли запрацює ангіограф.
Вас призначили на посаду саме перед початком війни. Наскільки, на ваш погляд, ви ефективно вклинились у нову роботу в нових реаліях?
— По іншому й не скажеш — «поталанило». Але нічого — працюємо. Є порозуміння з владою, постійно в контакті. Адже, відверто кажучи, я не є управлінцем. Я хірург від операційного столу. Однак всі прогалини в організаційній роботі на новій посаді намагаюсь швидко ліквідувати й головне не повторювати.
Фото: СарниNews.City
З початку війни певний період лікарня не проводила плановий прийом хворих. З чим це пов’язано й чи відновили цей процес у повному обсязі?
— Так, плановий прийом ми призупиняли. Таке розпорядження надійшло з обласної військової адміністрації. Наразі прийом і госпіталізацію відновили, але зберігаємо запас вільних ліжкомісць. За останніми вказівками хірургічні ліжка не можуть бути заповненні на більше ніж 50%. По терапії в резерві маємо тримати близько 25%. Так і працюємо.
Яка ситуація із забезпеченням медичними препаратами в лікарні й чи покривають договори з Національною службою здоров’я, які були складені раніше, потреби лікарні під час війни?
— Медзаклад фінансується по так званому «глобальному тарифу». Тому ті кошти, які лікарня самостійно раніше заробляла, наразі нам стабільно виділяють з розрахунку за попередній період. Тобто збільшити власні надходження ми не можемо. Левова частка коштів НСЗУ йде на заробітну плату працівників, решта — на медикаменти, розхідні матеріали і так далі. Всі закупівлі, навіть найдрібніші, ми погоджуємо з обласним департаментом охорони здоров’я. Це потрібно для того, щоб максимально ефективно використовувати державні кошти. Наприклад, нещодавно ми закупили ваги для зважування у горизонтальному положенні. Вони потрібні для лікування інсультів. Адже для процедури тромболізису потрібно знати точну вагу пацієнта.
Крім того, в нашу лікарню доставляють гуманітарні вантажі з-за кордону. Це не лише медикаменти, але й постільна білизна, миюче, медичні прилади. Наші польські партнери передали нам два реанімобілі. Тобто підтримка волонтерів відчувається. Також міська влада активно нам допомагає. З останнього закупили в пральню дві машини, сушильню, прасувальну дошку. Казначейство погодило ці видатки, адже наша лікарня безпосередньо обслуговує територіальну оборону.
У Сарненській лікарні можна здати кров на потреби ЗСУ?
— Кров можна здавати тільки в Рівному. У нас немає необхідного обладнання. Усіх добровольців ми лише обліковуємо й за потреби телефонуємо. Яка кров найбільш потрібна? Перша мінус. Це універсальний донор.
Скільки наразі пацієнтів з коронавірусом лікується в медзакладі й чому пандемія пішла на спад?
— В Сарненській ЦРЛ наразі немає жодного пацієнта з діагнозом коронавірус. Є така теорія, що на період воєн епідемії припиняються. В людей відбуваються імунні вибухи й вони не так піддаються хворобі. У всякому разі є спостереження, що навіть холера й чума зникали під час війни. Проте за логікою на осінь слід очікувати нові хвилі Covid-19.
Фото: СарниNews.City
Чи є працівники лікарні, котрі вступила до лав ЗСУ і як це позначилось на роботі медзакладу?
— Так, є такі працівники. Всього близько 10 осіб. Однак лікарня має функціонувати, тому ми складали списки й забронювали тих лікарів, які нам потрібні. Виключення складали добровольці й ті, хто має не місцеву прописку. Зараз служать наші анестезіологи. Добровольцем пішов дитячий невролог. І саме в цьому випадку маємо прогалину. Самі розумієте, що в Сарнах така професія, м’яко кажучи, не поширена. Залишається лише варіант, що можливо, хтось з числа внутрішньо переміщених осіб має таку спеціальність. До речі, у нас в лікарні вже працює кілька десятків людей з числа переселенців. Проте, за законодавством, ті працівники, які не розрахувались з основного місця роботи, не можуть отримувати більше, ніж пів ставки.
Ще наприкінці 2020 року в Сарненській ЦРЛ за кошти світового банку встановили новий ангіограф. Однак повноцінну свою роботу апарат досі не розпочав. Чому?
— Днями це питання обговорювали. Наразі він перебуває на балансі обласної лікарні, а забрати його на баланс нашої — поки не можемо. Теоретично, звичайно, це дуже просто: винесли питання на сесії, депутати проголосували й все. Однак, приблизна собівартість роботи ангіографа відносно дорога. На 100 обстежень потрібно мати близько 3 мільйон гривень. Оскільки лікарня заробляти додаткові гроші не може, а договори з НСЗУ на пакет послуг не перепідписуються під час воєнного стану, то таке навантаження на бюджет лікарня не витримає. Ось така ситуація.
Однак ангіограф має бути в Сарнах і у власності Сарненської ЦРЛ. Про це говорив і перший заступник начальника ОВА Сергій Подолін і директор Департаменту охорони здоров’я Олег Вівсянник. Таку ж позицію озвучив міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко. Тому зараз ми працюємо над тим, аби після війни медзаклад мав всі умови для фінансування з НСЗУ.
Фото: СарниNews.City
Наскільки це обладнання актуальне для нашого регіону?
— В області на близько 1 мільйон 200 населення в рік фіксується 1000 випадків інфаркту й 2500 гострого порушення мозкового кровообігу — інсультів. У наших північних районах: Сарни, Вараш, Дубровиця, Рокитне, Зарічне, проживає 350-400 тисяч людей. Це в середньому 400 інфарктів і 1000 інсультів. Підкреслюю — рік. Пацієнтів з такими хворобами повноцінно можна лікувати лише маючи оснащений ангіограф.
Зараз у лікарні є відділення невідкладної допомоги з комп’ютерним томографом, що теж дуже важливо. Адже можемо більш ширше обслуговувати пацієнтів з інсультами. Тому маємо в планах організувати інсультний центр, в штатному розписі якого мають бути нейрохірурги, які займатимуться тромбоекстракцією. А ця процедура можлива лише там, де є ангіограф. Знову ж таки, якщо лікувати гострий інфаркт міокарда в звичайних кардіологічних відділеннях, то смертність складає 35-40%. Якщо ж застосувати реперфузійні методи — летальність зменшується від 4 до 10%. А для цього теж потрібен ангіограф. Тобто можете уявити, наскільки нашій лікарні це обладнання необхідне.
