Сашко Козярчук — надзвичайно позитивний учасник 12 сезону «Мастер Шеф». Він народився та виріс в селищі Клесів. Талановитий кулінар, яскравий ведучий святкових подій, який любить життя, обожнює готувати та пізнавати щось нове. Про любов до кулінарії, участь у шоу, а також про наполегливість, яка приносить нагороди — у теплій розмові з Сашком далі.
«Кулінарія має бути в моєму житті»
З чого розпочалося твоє захоплення кулінарією?
— Воно ще з дитинства. Моя бабуся часто готувала щось цікаве і смачненьке. Я любив за нею спостерігати. Вона давала можливість їй допомагати. І мені це подобалося. Але серйозного значення цьому я тоді не приділяв. Це було просто однією із веселих дитячих розваг. Довго вагався, навіть коли обирав майбутню професію. Лише згодом, у більш дорослому віці, коли вже почав працювати, пішов навчатися на технолога харчової промисловості в Рівному. Саме тоді це був свідомий вибір: кулінарія має бути в моєму житті. Зараз я закінчую магістратуру за спеціальністю «Харчові технології та інженерія» в Полтавському університеті економіки та торгівлі.
Чи пам’ятаєш перші страви, приготовані самостійно?
— Першими моїми кулінарними роботами були торти: звичайнісінькі, непрофесійно приготовані і точно не для продажу (сміється, — прим. авт). Я любив поєднувати щось непоєднуване між собою. Це були мої експерименти зі смаками, адже кожного разу вигадував щось нове.
Страва Сашка на кастингу.Фото: скріншот із випуску «Мастер Шеф»
Яка твоя улюблена страва і чи маєш табу в їжі?
— Я обожнюю українську та італійську кухні. Також подобаються грузинські страви. Важко назвати якусь одну окремо. Але можу сказати точно: ненавиджу квасолю та всі бобові. Їх я не їм взагалі та ніколи не використовую у приготуванні.
Для кого зазвичай готуєш?
— Мої дегустатори — це мої рідні, коли я в рідному Клесові на вихідних. Також готую для друзів. Я маю кумів в Києві. Вони обожнюють, коли я приїжджаю, адже обов’язково буде щось цікаве та смачненьке на столі. А коли був у них на весіллі, то взагалі вийшов курйоз: всі люди, як люди — розважаються, а я готую фуршет на всіх гостей. Я отримував від цього задоволення. Зараз проживаю сам і для себе ніколи не готую. Лише коли знаю, що на мене хтось чекає чи навпаки прийде в гості, тоді починаю щось творити на кухні.
Коли пройшов кастинг, подумав: «О, Боже, це все надто далеко зайшло!»
Чому вирішив взяти участь у проєкті «Мастер Шеф»?
— Мене переконали друзі. Вони завжди повторювали, що я повинен спробувати. Та я вагався, думав, хто мене туди візьме (сміється, — прим. авт.). І тут, мабуть, доля розпорядилася сама: в Instagram я натрапив на анкету учасника «Мастер Шеф». Заповнив і надіслав, але, чесно кажучи, не вірив, що ця історія матиме продовження.
Сашко на зйомках проєкту.Фото: із сайту «Мастер Шеф»
А що відчув, коли пройшов відбірковий тур?
— Після успішного онлайн-відбору, коли мені повідомили про відбірковий тур на головному кастингу в столиці, я подумав: «О, Боже, щось це все надто далеко зайшло!». Я відчував велику відповідальність перед суддями «Мастер Шеф». Лише тоді зрозумів, що це вже не гра. І коли отримав свій білий фартух, радості не було меж. Я навіть до кінця не усвідомлював, що це відбувається зі мною.
Що було найскладнішим на проєкті?
— Спочатку непросто було знайти спільну мову з іншими учасниками. Адже ми ще зовсім не знали один одного та не розуміли, що і від кого можна очікувати. Завжди побоювався «підвоху» від конкурентів. Та, на щастя, в нас виявився досить дружній сезон. Складно було і те, що на початку я ще не знав назв і процесів приготування багатьох відомих класичних страв. І тому вчився та читав скрізь: вночі, в дорозі, під час обіду, просто коли була вільна хвилинка. Знімальний процес займав багато часу, тому іноді було нелегко ще й емоційно.
Сашко з іншими учасниками «Мастер Шеф» і переможцем сезону професіоналів Артемом Кабулахіним.Фото: надане Сашком
Розкажи про зйомки. Що залишилося за кадром?
— Кожен наступний день був більш захопливим за попередній. Найзабавнішою була дорога від готелю до знімального майданчика. Особливо, коли спізнюємося, а трансферу, який нас зазвичай забирає, досі немає. Тим часом уся знімальна група вже чекає біля павільйону. Тоді ми просто в дві машини «пакувалися» один на одного, навіть в багажник, отак добираючись до зйомок. Не враховуючи курйозів у звичайному нашому спілкуванні, найбільш прикольні та цікаві моменти були пов’язані з тим, що потрібно бути в тому ж одязі три дні поспіль (для зйомки одного випуску шоу). Як на зло, обов’язково хтось щось забував і згадував про це за 5-10 хвилин до зйомки. Повернення в готель за речами, коли в тебе є п’ять хвилин, — це справжній концерт.
Сашко на знімальному майданчтку з іншими учасниками.Фото: надане Сашком
Хто твоя підтримка та «кулінарна муза»?
— Це знову ж таки мої друзі. Вони завжди поряд. Підтримують навіть тоді, коли я опускаю руки чи то від втоми, чи то перед труднощами. І повторюють: «Ти зможеш!». А моя бабуся — ще та штучка — завжди телефонує, робить «мерву», підбадьорює, не дозволяє бути слабким.
Чи вірив ти, що ввійдеш в десятку найкращих кулінарів «Мастер Шеф»?
— Спочатку я навіть не очікував, що мене туди взагалі візьмуть. Потім я не вірив, що пройшов у двадцятку. А далі взагалі був шок, що це все відбувається зі мною. І коли опинився в десятці шоу — це просто неймовірні емоції. Також у той момент я зрозумів, що потрібно вірити в себе, адже лише тоді мрії починають здійснюватися!
Сашко з іншими учасниками під час зйомок.Фото: надане Сашком
Що ти отримав від участі у шоу?
— В мене з’явився новий погляд на кухню та їжу в цілому. Та найголовніше — це знання, які я там отримав. Адже приїхав на шоу я одним, а повернувся вже іншим.
Що відбувається з учасниками після проєкту?
— Вони їдуть додому (сміється, — прим.авт.). Звичайно, нам не можна розповідати нічого, що стосується шоу. Я залишив попереднє місце роботи, коли почалася зйомка шоу. Бо не знав, скільки часу це займе: три дні, тиждень, місяць… Тож, коли повертаєшся додому після залишення «Мастер Шеф», влаштовуєшся на нову роботу, але при цьому зберігаєш усе, що стосується проєкту, в таємниці. Можна коментувати лише випуски, які вже вийшли в ефір. І ні слова більше!
Учасники «Мастер Шеф» на одному з конкурсів.Фото: надане Сашком
«Україна така смачна, що її хочеться вивчати та пізнавати»
Чим займаєшся сьогодні? Чи продовжуєш розвиватися в кулінарній сфері?
— Зараз я працюю на гарячому процесі в одному із нещодавно відкритих ресторанів міста Рівне (назву поки що не розголошую). Окрім того, проводжу майстер-класи для початківців та просто любителів кулінарії, ділюся своїм досвідом і знаннями. Також не залишаю і своє друге захоплення — ведучий на весіллі. Я — людина, яка не може присвятити себе одній справі: влітку можу поїхати в дитячий табір як культорганізатор, повернутися та провести весілля, а потім ще й працювати на кухні.
Майстер-клас Сашка Козярчука.Фото: надане Сашком
В яких місцях кулінарного натхнення мрієш побувати?
— Я би дуже хотів популяризувати старовинну українську кухню, подавати її в сучасній інтерпретації. Хотілося б здійснити подорож всією Україною та скуштувати давно забуті українські страви в різних регіонах. Найбільше все-таки приваблює Закарпаття. Для мене це місце кулінарної сили та загадковості, яку хочеться пізнати, скуштувати та спробувати відтворити. Наша Україна така багатогранна та смачна, що її хочеться вивчати та пізнавати.
Маєш кулінарних кумирів?
— В Україні багато цікавих кулінарів, досвід яких хочеться вивчати. Мені, наприклад, подобається Євген Клопотенко, який знайшов заміну всім «заморським» спеціям українськими травами. До того ж так точно відтворивши смаки й аромати. Це не може не захоплювати. Також є багато кухарів, які на сьогодні ще не здобули великого визнання та відомості, але їхні ідеї, рецепти, подача — цікаві й унікальні. Загалом для мене будь-який новий досвід — це цінно.
Сашко під час зйомок проєкту.Фото: із сайту «Мастер Шеф»
Чи маєш плани на кулінарне майбутнє — що далі?
— Точно планую постійно і наполегливо вчитися та працювати. Зараз уже роблю те, що люблю. Можливо я ще не оговтався від емоцій. Адже якби мені ще на початку року хтось сказав, що я братиму участь в «Мастер Шеф», то я б відповів, що він з’їхав з глузду. А тепер це — моя реальність та моє життя. Тому якщо вірити в себе і прикладати багато зусиль, то все обов’язково вдасться. А я наполегливий. Тому немає нічого неможливого.
