Веселий і працьовитий Олександр Шегера не думав, що доведеться захищати свою землю зі зброєю в руках. Та, коли почалося повномасштабне вторгнення, повернувся з іншого міста в рідне село Біловіж і долучився до війська. У перші роковини з дня загибелі артилериста розповідаємо його історію.

За матеріалами Рокитнівської селищної бібліотеки.

«Переночував вдома і поїхав воювати»

Олександр Шегера народився 12 травня 1982 року в селі Біловіж колишнього Рокитнівського, а нині Сарненського району. Здобув фах лісника на Київщині, відслужив строкову службу в армії та повернувся додому. Певний час працював пожежником у місцевому лісництві, а після їздив на роботу в інші міста.

Зі слів односельців, Олександр був дуже працьовитим. Багато допомагав, завжди виручав, ніколи не відмовляв. Запам'ятався веселим хлопцем, був у центрі уваги компанії.

«Саша був на заробітках у Краматорську, коли почалося повномасштабне вторгнення. Мабуть з тиждень діставався додому, а щойно приїхав — пролунав дзвінок із сільської ради. Так сповіщали наших хлопців про мобілізацію. Фактично, він ніч переночував вдома і поїхав воювати», — розповідає брат Юрій.

Олександр Шегера демонструє улов.Олександр Шегера демонструє улов.Фото: Рокитнівська селищна бібліотека

«Відчував, що з ним щось станеться... Наче прощався в розмові»

Веселий, добрий Олександр дуже любив музику та танці. Завжди поруч був телефон, з якого лунали пісні. А він — пританцьовував. Олександр, як напевно більшість із українців, ніколи не думав, що у життя увірветься війна, доведеться взяти до рук зброю та воювати за свою землю.

«Він служив в артилерії, спершу все казав, що немає чим воювати, чим оборонятися. А коли їх перевели на «нуль», то ніби відчував, що з ним щось станеться... Наче прощався в розмові», — пригадує брат.

Олександр Шегера під час служби.Олександр Шегера під час служби.Фото: Рокитнівська селищна бібліотека

40-річний старший солдат Олександр Шегера загинув 23 січня 2023 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Водяне Донецької області. У Героя залишились двоє діток, 18-річна донька Христина та 15-річний син Іван, а також мама та двоє братів.

Прощання із Героєм відбулося 1 лютого 2023 року на майдані Незалежності у Рівному. Поховали Олександра у рідному селі Біловіж.

Слава та вічна пам’ять Герою.

Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися