Фельдшер у цивільному житті й бойовий медик на війні — у лютому 2022 року Дмитро змінив цивільний фах на військовий. Про бойовий досвід і службу захисник розповів у бригадній рубриці «Обличчя перемоги».
Хто повідомляє: 104 бригада тероборони ЗСУ «Горинь».
«Я довго не роздумував»
Дмитро — фельдшер із багаторічним досвідом та пенсіонер за вислугою років. Чоловік працював у цивільній медицині й на підприємстві критичної інфраструктури. Проте з лютого 2022 року — бойовий медик на позивний «Дімас» у 60-му батальйоні 104-ї бригади «Горинь».
— Я був на чергуванні. Дзвонить знайомий начмед: «Потрібен медик у бат». Я довго не роздумував. Пішов до шефа і сказав: «Я йду». Все. Одні двері зачинив — інші відкрились, — поділився медик.
«Ні крові, ні болю спершу»
Спочатку — служба на кордоні, де військовий провів півтора року. Згодом було бойове відрядження на Купʼянському напрямку. У квітні 2023 року під час ротації біля Табаївки Дмитро отримав поранення:
— П’яту ніч були на нулі. Повертався — і прильот. Я впав. Було, ніби лопатою по ребрах. Ні крові, ні болю спершу. Дійшов до СП, побратим подивився — а в бушлаті дірка. Поранення таки було. Аптечка, евакуація, лікування.
Бойовий медик Дмитро на позивний «Дімас».Фото: 104 бригада тероборони ЗСУ «Горинь» | Facebook
«Під ковдрою надавав допомогу»
Бойовий медик не лише рятував військових, а й навчав. Дмитро давав поради, щоб бійці могли самотужки надати допомогу побратимам навіть під вогнем. Зокрема, коли через дрони не міг дістатися до пораненого, підказував по рації алгоритм порятунку — «турнікет, повʼязка, знеболення». А за день до власного поранення бійцеві вдалося вночі під щільним обстрілом дістатися до важкопораненого військового:
— У нього — три турнікети: дві ноги, рука. Під ковдрою, з ліхтариком — надавав допомогу. Розрізав штани — дірка з кулак. Зробив тампонаду, бандаж, закріпив турнікети. Його забрали. Дуже хочеться знати, як він зараз…
«Потрібна ротація й відпочинок»
Наразі медик на реабілітації. Прогнози залежать від часу та відновлення, але має намір повернутися на службу. Ділиться: це обовʼязок.
— Люди, які не доторкнулись до війни, не розуміють, як це — бути на межі. А нашим хлопцям потрібна ротація й відпочинок. Ми не залізні, — зазначає Дмитро.
Вдома на нього чекають дружина, дві доньки та півторарічний онук. У вільний час чоловік рибалить, а ще — консультує побратимів телефоном. Водночас молодим бійцям радить слухати старших і не лінуватися копати:
— У Торецьку це врятувало нам життя — добре облаштовані позиції. Обстріл був щільний, але рота вийшла без двохсотих. Це не дурна робота. Це — життя.
Що було раніше
Віталій Гербіч на початку вторгнення був у Києві, тоді як його рідні опинилися в окупації. Нині військовий із позивним «Скіф» служить у 60-му батальйоні, а дружина та діти бійця проживають у Сарнах. Про мотивацію захищати дім захисник розповів у бригадній рубриці «Обличчя перемоги».
