14 жовтня, у День створення Української повстанської армії, у селах Тутовичі та Копище провели пам’ятні заходи. Люди зібралися біля могил і пам’ятних хрестів, щоб вшанувати тих, хто боровся за незалежність України — воїнів УПА, чиї життя обірвалися на поліській землі.
«Вони стояли за рідну землю і право бути вільними»
У селі Тутовичі є могила повстанців сотні «Сіромахи», які загинули в лютому 1945 року під час бою з військами НКВС. За архівними даними, бій відбувся у лісі, неподалік сіл Городець і Кричильськ. Згодом тіла бійців перепоховали на цвинтарі в селі Тутовичі.
Присутні схилили голови в хвилині мовчання, приєдналися до спільної молитви та виконали повстанську пісню «Ой у лузі червона калина».
— Ми зібралися, щоб вшанувати пам’ять тих, хто віддав життя за волю України — бійців сотні «Сіромахи», — зазначила директорка Сарненського історико-етнографічного музею Вікторія Дашко, відкриваючи захід у Тутовичах. — Вони стояли за рідну землю, за право говорити своєю мовою, жити у вільній державі, мати гідність і честь. Їхня боротьба — це частина великої історії нашого народу.
Історики встановили, що сотня під проводом Федора Трофимчука на псевдо «Сіромаха», уродженця села Кідри, діяла взимку 1944-1945 років на території Сарненщини — у районах сіл Бережниця, Великі Цепцевичі, Тутовичі, Кричильськ. За свідченнями з архівів, 61 повстанець загинув, ще сімох узяли в полон.
«Їхня боротьба залишила особливий слід»
У селі Копище вшанування провели біля пам’ятного хреста воїнам УПА. Лунала пісня «Лента за лентою», отці відслужили молебень, присутні поклали квіти.
— Українська повстанська армія постала восени 1942 року на Волині, — розповіла Вікторія Дашко. — Її бійці боролися проти трьох режимів — нацистського, радянського та польського. Тут, на Сарненщині, їхня боротьба залишила особливий слід.
14 квітня 1944 року, у Вербну неділю, неподалік Копища війська НКВС провели каральну операцію — загинули десятки місцевих жителів із сіл Тріскині, Ремчиці, Яринівка, які намагалися долучитися до лав УПА. Працівникам Сарненського історико-етнографічного музею вдалося встановити частину імен полеглих. Серед них Гаврас Бриж, Григорій Минович, Павло Минович, Карпо Антонич, Олексій Антонич, Олексій Валько, Трохим Шульга.
В 90-х роках ХХ століття на могилі за участі Василя Червонія встановили дубовий хрест з написом «жертвам більшовицького терору-1944».
— Їхня боротьба — це наша історія, наша пам’ять, наша гідність. Ми — спадкоємці їхньої віри, духу й любові до рідної землі, — підсумувала директорка музею.
