Майже в кожної української сім’ї є родичі чи друзі, що перебувають за кордоном. І сарненські родини не виняток. Наші люди всюди, зокрема в Польщі, Німеччині, Росії, Білорусі, Литві, Канаді, США. Цей список можна продовжувати. СарниNews.City запитали земляків: що вони там роблять.
BG Image
Працюють
Як показує статистика, близько 5 мільйонів українців працюють за кордоном. Отже, саме трудова міграція займає перше місце за кількістю українців, які перебувають за кордоном.
Про своє життя та заробітки на чужині розповідає Анна Галах із Клесова. Вона разом з чоловіком працює в Польщі.
- Я познайомилась з чоловіком Романом у 2006 році. Через три роки - одружились. В 2013-му в нас народилася донечка Олександра, а ще через два роки - синочок Владислав. Ми з чоловіком радіємо діткам. Зараз знову готуємось до поповнення в родині.
Коли в нас з’явилася перша дитина, відчули, що коштів бракує. Чоловік на той час ще навчався в університеті. Ми змушені були брати кредити. Грошей постійно не вистачало. Тоді й вирішили поїхати на заробітки у Польщу. Перша спроба була невдалою. Нас обманули і борги лише збільшились. Ми два роки працювали, щоб їх повернути. Та згодом знайшли гарну роботу. Все налагодилося.
BG Image
BG Image
Зараз ми мріємо про власний будинок та авто, тому працювати доводиться без вихідних по 12-16 годин на добу. В Польщі ми вже чотири роки. За цей час встигли змінити декілька місць роботи. Проте останні два роки працюємо на одному місці незмінно. В нас хороше керівництво, добре ставлення. Навіть пропонують переїхати. Проте робота за кордоном для нашої сім’ї - це лише можливість досягти мети та реалізувати плани.
Важко бути на чужині без дітей і рідної домівки. Часто плачу, сумую за дітьми. Рятує любов та надійне плече чоловіка. В рідному Клесові залишилась лише моя бабуся Зіна. Вона вже старенька, їй 83 роки. Тому поки ми тут, вдома за нашими дітьми доглядає няня.
BG Image
Проживають
За останні роки понад 4 мільйони українців змінили місце проживання. Вони займають другу статистичну сходинку серед причин перебування за межами нашої держави. Родина Конько з Сарненщини не припиняють любити свою рідну Україну навіть на чужині. Для них "закордон" - це нове життя. Тетяна Конько розповідає історію їхньої великої української сім’ї в далекій Америці.
- У нас семеро дітей. До переїзду в США проживали в селі Кричильськ. Одружилися з Андрієм в 1998 році. Всі роки чоловік їздив на заробітки. Я доглядала за дітьми. Працювала в Кричильській сільській раді секретарем-діловодом.
У 2018 році ми переїхали в США. Скажу відверто - було складно звикнути до чужини. Але Америка про нас подбала. Їхня держава дала нам гроші на їжу, меблі і навіть машину (не дорогу, щоб можна було їздити на роботу), допомагає вивчити мову, оплачує навчання в коледжі. Діти швидко адаптувалися. Коли пішли в американську школу, виявилося, що тут є багато українців. Вони допомагали нашим дітям призвичаїтись. Тепер вони розмовляють англійською і навчилися всьому необхідному. Старшому сину 20 років. Він уже працює. П’ятеро дітей ходять в школу, а найменший - на підготовчі заняття. Йому ще немає 6 років. Чоловік працює, а я - поки ні: вчусь у коледжі, вивчаю мову.
BGImage
BGImage
BGImage
Тут усе добре, але мене не дуже приваблює таке життя. Сумую за батьками та рідними. Їх дуже не вистачає. Не було жодного дня, щоб я не згадувала про рідне село й Україну. Часто думаю про те, щоб повернутися. А от діти не хочуть в Україну, їм тут подобається. Приїхали ми в США заради дітей. Я не могла не дати їм такий шанс на майбутнє.
BG Image
Навчаються
Останнім часом чимало молоді Сарненщини обирають іноземні виші. Ця категорія громадян легко може доповнити список попередніх двох. Адже навчаючись за кордоном, студенти мають змогу залишитися там працювати або жити. Нині близько 100 тисяч українців здобувають освіту за кордоном. Наша третя співрозмовниця Юлія Резнікова із Сарн розповідає про своє іноземне студентство.
- Мені 18 років. Я народилася і живу в Сарнах. Навчаюся в університеті Марії Кюрі-Склодовської (Польща, Люблін). Вивчаю європеїстику, спеціальність - суспільна мобільність. Обрала іноземний ВНЗ, бо ще зі старших класів мріяла навчатися в Польщі. У школі польська мова була обов'язковим предметом. Вона мені дуже подобалась. Тому хотіла покращити свій мовний рівень.
Плюси студентства за кордоном - це розширення кругозору, престиж і безліч перспектив, можливість вивчення декількох мов, неймовірний життєвий досвід. А також це абсолютно новий підхід до освіти. Для мене освіта за кордоном є певною інвестицією в себе. Дуже люблю свій університет, адже він надав мені можливість безкоштовно навчатися без карти поляка. Люди тут дуже класні. Є багато українців, поляків, білорусів, казахів. Дуже круто перебувати в багатокультурному середовищі.
BG Image
BG Image
Чесно кажучи, навчання за кордоном є викликом для мене самої. Це повний вихід із зони комфорту: інша мова, нові обов'язки, відсутність батьків і друзів. Але мій адаптаційний період пройшов безболісно. В Любліні люди вже звикли до іноземців, тому я не почувала себе "не в своїй тарілці". Ідеї залишитись тут з'являються, але остаточно ще не визначилась.
За рідними та друзями сумую. Але часу на сум небагато. Адже, окрім навчання, разом з іншими студентами займаюся організацією різних заходів, таких як "Culture night of Belarus", "Culture night of Ukraine", "Christmas party" та тематичні вечори з "Hakuna Matata".
