Галина Куришко із Сарн стала учасницею популярного телевізійного шоу вокалістів «Голос країни». Дівчині вдалося повернути всі крісла зіркових тренерів на «сліпих» прослуховуваннях. Для СарниNews.City співачка розповіла секрети закулісся, кого вважає конкурентом та чим покоряє своїх прихильниць Олег Винник.
Два роки менеджери «Голосу» пропонували взяти участь
Співочий талант Галини давно оцінили на Сарненщині. Вона – завідувачка Сарненського міського клубу «Залізничник» та керівниця дитячого фольклорного ансамблю «Веретенце». Вже не один рік радує жителів та гостей міста українським народним співом. Постійна учасниця святкових програм у місті, ведуча та наставник. Неодноразово друзі, знайомі, прихильники переконували її, що час показати себе для великої аудиторії, взяти участь у телевізійних проєктах.
– Про «Голос» думала давно, але завжди вагалася. Була впевнена, що є кращі виконавці для цього рівня конкурсу, – розповідає Галина. – Відчувала величезну підтримку від людей. І саме це спонукало мене діяти. Та я не люблю говорити наперед про свої плани. Навіть близькі родичі та друзі дізналися про участь, коли запросили на «сліпі» прослуховування.
Фото: з Instagram-сторінки Галини Куришко
Заявку можна подати самостійно. Та часто менеджери відшуковують у соцмережах співочі таланти, пропонують їм взяти участь.
– Так було і зі мною, – продовжує Галина. – Два роки поспіль мені телефонували з кастингу. Спочатку бралася, доходила до певного етапу. А потім відпускала, сумнівалася, чи зможу, чи потрібно це мені, чи варта такого конкурсу. Та цього року через карантин занять із вихованцями було небагато. Тому й вирішила спробувати знову. Адже все не так легко, як здається.
Перш ніж потрапити на «сліпі» прослуховування, Галина пройшла декілька етапів дистанційно.
– Запропонували заспівати пісню гурту «Go_A» у власній інтерпретації. До речі, «Соловей» просили виконати багатьох учасників. Але у моєму виконанні сподобалося найбільше. Якось легко мені вдалося пройти цей етап. Завжди швидко схоплюю звучання на слух. Тож знайшла цю композицію, тричі прослухала, роздрукувала текст, записала на відео і відразу ж надіслала. Довгі тренування і розспівування – це не про мене. Тож так відправила менеджерам проєкту декілька пісень. Згодом мене запросили в столицю.
«Важливо не просто співати, а й мати свою позицію»
Під час репетицій, зйомки рекламних роликів, у гримерках за учасником спостерігають. Вивчають не лише вокал, а якою є особистість: як спілкується, тримається на сцені, що хоче донести своїм співом. Оцінюють вміння імпровізувати, бути різностороннім, універсальним співаком.
– Сподобалося, що у кожного запрошеного вокаліста був свій час. Ніяких очікувань та довгих черг. Я заспівала «Соловей» й почула схвальні відгуки. Далі мене направили до керівника проєкту. Спілкування було легким та щирим. Він обережно розпитував про мене, а водночас вивчав особисті якості, мою ціль на конкурсі. Адже важливо не лише гарно співати, а й мати свою позицію. Я ж прагну нести у маси не просто українську, а фольклорну, автентичну музику, пісні наших бабусь і прабабусь. Дуже хочу, щоб виконавців-автентистів не асоціювали з гуртом жінок, які виходять у костюмах, зовсім непритаманних Поліссю, і не стільки співають, як горланять, кричать. Під час такого звучання хочеться закрити вуха чи втекти подалі. Насправді ж, українські народні пісні настільки прекрасні, мелодійні, що при правильному виконанні заслуховуєшся і прагнеш продовження.
– Поліські композиції мають потужну силу, бо не писалися на замовлення, а придумані з життя, під конкретну подію. Ніде в Європі немає такого багатого культурного надбання. Тож ним потрібно пишатися. А найголовніше – не забувати, осучаснювати. Хочеться показати їх українцям, популяризувати серед молоді, виховувати на них, – каже Галина.
Під час перебування у Києві Галині не повідомили, чи пройшла на «сліпі» прослуховування. Про це дізналася через місяць. Тож вчергове на вказану дату вирушила до столиці.
– Підготовка до зйомок – досить клопіткий, але цікавий процес. Дуже сподобалася команда, яка працює над проєктом. Продюсери, викладачі з вокалу, стилісти… А музиканти! Вже після першого прослуховування фонограми відразу заграли її, записали мінусовку. Настільки все злагоджено, професійно, кожен знає свої обов’язки і виконує їх якнайкраще. Чіткі завдання, правила. Виходячи на сцену, зовсім не хвилювалася. Можливо, через значний досвід. Працюючи у Рівненській філармонії, мала по 200 виступів на рік. Я дійсно живу цим. Наче воно проросло в моєму нутрі. Відчуваю, що готова йти далі, переспівати будь-кого. В інших жанрах не сперечатимуся – є багато достойних виконавців. Та я несу свою історію. Можу гордо сказати, що поки не зустрічала рівних для себе в автентичному співі.
«Винник заряджає потужною енергетикою»
Фото: з Instagram-сторінки Галини Куришко
Під час «сліпих» прослуховувань до Галини Куришко повернулися всі чотири тренери. Зіркові журі наперебій переконували дівчину піти саме в їхню команду. Навіть продемонстрували виконання народної пісні «Ой, там на горі». Та дівчина обрала підкорювача жіночих сердець Олега Винника зі словами: «Нехай усі вовчиці мені заздрять».
– Чесно кажучи, наперед не обдумувала свій вибір. По-перше, не знала, хто саме буде в журі. Та й не очікувала, що всі крісла повернуться. Тож вирішила вже на сцені. З екранів телевізора ми сприймаємо зірок інакше. Вони здаються недосяжними. Я не раз уявляла, якою ж буде зустріч з такими відомими артистами. Та насправді вони такі ж звичайні люди, дуже талановиті, але прості й щирі. Dorofeeva і Monatik більш сучасні виконавці. Творчість і досвід Тіни Кароль дуже імпонує. Проте Олег Винник близький мені по духу, по голосу та тембру. Нітрохи не шкодую, що буду в його команді. Це дуже проста, щира, а водночас харизматична, розумна людина. Він може заряджати не лише своїм співом, а й надзвичайно сильною, потужною енергетикою. До того ж, україномовний він не лише на екрані. Сподіваюся, що разом з ним вдасться показати всю велич і красу автентики. Хоча ще є над чим працювати. Я звикла себе критикувати. Але це допомагає мені аналізувати та виправляти помилки, – зізнається Галина.
Цього року учасників відбирали з-поміж 5000 заявок. На «сліпі» пройшло трохи більше сотні. А в команди потрапили 64 вокалісти. Галина розповідає, що конкуренція на проєкті відчувається.
– Хоч не яскраво виражена, але вона є. Та це й зрозуміло, бо «Голос країни» – не командний конкурс. Там кожен сам за себе. Вже познайомилася з багатьма талановитими, творчими людьми. З учасниками теж підтримую зв'язок, часто списуємося. Для мене це насамперед неоціненний досвід. Адже моє життя пов’язане з музикою, сценою, виступами. Тож участь у шоу такого рівня розцінюю як можливість самоствердитися, розширити кругозір. Це дуже надихає та спонукає не зупинятися на досягнутому, а йти далі. Щоразу переконуюся, що обрала правильний шлях. Саме під час першого етапу для себе зрозуміла, що мої вокальні дані дійсно достойні конкурсу такого рівня. Відчула, що не лише хочу, але й зможу конкурувати з іншими сильними учасниками, – впевнена співачка.
Фото: з Instagram-сторінки Галини Куришко
Пісні як спадок від бабусі
Галина пригадує, що завжди у їхній родині співали в будні й на свята. Дівчина змалку вирізнялася сильним голосом і гарним слухом.
– Мені вдавалося виводити, тримати свою партію, імпровізувати. Але ніхто про це не говорив. Лише в 11 класі вперше виконала бабусину автентичну пісню «Лелека» на сцені. Проте більшість однокласників не сприйняла поліського діалекту, почали сміятися. Та для мене це не було образливим, бо завжди пишалася унікальністю та неповторністю наших говірок. І вже в університеті викладачка з вокалу допомогла мені розкритися як солістці. Згодом з сестрою Яною стали учасницями етногурту «Дуліби». Було багато концертів не лише в Україні, а й в Польщі та Білорусі. У 2015 році, працюючи у Сарненській музичній школі, створила дитячий колектив «Веретенце». За цей час взяли участь у багатьох конкурсах. Отримували нагороди, кубки, гран-прі. Ми з вихованцями постійно в русі, і для дітей це гарний стимул та змога показати вміння.
Етногурт "Дуліби"Фото: з Facebook-сторінки Галини Куришко
На запитання, чи є серед відомих виконавців кумир, Галина не роздумуючи відповіла:
– Я поважаю всі жанри, якщо це професійно. Та все ж залишаюся відданим фанатом фольклору. І не втомлююсь казати, що найголовнішим наставником для мене стала бабуся Ганна Куришко. Саме завдяки їй ми з сестрою виростали у пісенній атмосфері. Вона передала мені найцінніший спадок – близько двох сотень пісень. Тож мені є що розповісти та донести українцям, – додає Галина.
