Художня школа, освіта біотехнолога, івент-агенція, маркетинг, стартап та графічний дизайн — це лише основні кроки, які 26-річний Дмитро Кузнець пройшов для того, щоб потрапити у сферу інформаційних технологій. Зараз він працює UI/UX-дизайнером в українській фірмі, яка робить продукцію на американський ринок. Дмитро розповідає, чому вважає себе техногіком, як обрати саме свій напрямок серед сотень наявних і чому, попри стереотип, ІТ-спеціалісти в Україні не заробляють мільйони.
Про перший досвід
Дмитро народився в селі Стрільськ, звідки родом його батьки. Згодом родина переїхала в Рівне, а тоді повернулась в Сарни. Тут Дмитро закінчив Сарненську гімназію.
- У старших класах мене більше тягнуло на біологічні й інженерно-біологічні напрямки, щось медичне. Я орієнтувався на навчання в Києві. Пройшов у Національний медичний університет імені О. Богомольця і в Київський політех. Але вирішив вступити на факультет біотехнології і біотехніки в КПІ, де провчився 6 років. Якщо коротко, то ця спеціальність дозволяє використовувати живі організми та сучасні технології для створення різноманітних продуктів, включаючи медичні препарати, нові сорти посівних культур, промислові товари, - пояснює теперішній айтішник.
За спеціальністю Дмитро Кузнець пропрацював всього півтора роки. Сірі будні заводу та лабораторна рутина не викликали якогось сильного інтересу, а хотілося креативити, створювати щось дійсно круте.
Так, Дмитро через деякий час перейшов у сферу маркетингу. Ще в університеті він займався організацію різноманітних заходів та кооперацією із відомими компаніями, тому маркетинг став логічним продовженням його кар’єри. Пропрацювавши рік в івент-агенції, Дмитро перейшов у стартап у сфері інноваційних технологій, а саме розумного будинку.
- По суті, це вже була така собі напів айтішна робота. Будучи project-менеджером, я відповідав за зв'язки з клієнтами, а також тісно контактував із технологічним департаментом. Паралельно, заради цікавості, почав розбиратися в програмуванні, тестуванні та дизайн-проектуванні. Мені було цікаво розбирати пропозиції конкурентів, вивчати їх плюси та недоліки, проектувати це на свій продукт. Варто зауважити, що мій брат - програміст. Крім того, приблизно 50% моїх друзів і знайомих працюють у цій сфері. Тому, перебуваючи в такій технологічній компанії, ти по-трошки втягуєшся. І тут можливі 2 варіанти: або затягує остаточно, або ти лишаєш цю сферу.
Дмитро запевняє, щоб бути справді корисним і досягти успіху в ІТ, як і будь-якій іншій сфері, дуже важливо чітко визначити напрямок, у якому хочеш працювати. Як правило, це доволі складно, адже їх багато і кожен має свої особливості. Тому ділиться, як обрав свій:
- Я - техногік, такий собі технологічний задрот 😊. Тому з самого початку я був в курсі усіх основних ІТ-напрямів, залишилося лише глибше пірнути і зрозуміти що твоє. Це було доволі непросте, але і далеко не спонтанне рішення. Я почав збирати докупи пазли: люблю всілякі інновації, технічні новинки, слідкую за різними пабліками, в мене є непереборна творча складова, люблю різного роду спілкування та перемовини. Порівнюючи різні варіанти, я зрозумів, що для мене найбільше підійде дизайн. Але і в дизайні є багато напрямів, тому почав дуже багато про це читати: згадав із художньої школи основи колористики, типографіки, композиції та купу інших базових речей. 3-4 місяці я інтенсивно кожну вільну хвилинку присвячував читанню про дизайн. Важливо тут згадати, що ще в університеті я виконував чимало всіляких дизайнерських робіт на замовлення. Це були переважно роботи в сфері графічного дизайну та брендінгу, а саме логотипи, постери, ілюстрації. Також, час від часу, я отримував замовлення задизайнити комусь сайт. Але то були переважно аматорські роботи, які, втім, теж зіграли свою роль у розвитку мене як дизайнера. Зрештою, начитавшись вдосталь і порадившись із купою людей, я зрозумів що мені більше пасує UI/UX.
UI/UX (User Interface/User Experience - з англ. Користувацький інтерфейс та Користувацький досвід) - це сфера цифрового та продуктового дизайну, що займається проектуванням зовнішнього вигляду та функціоналу різних продуктів, починаючи від побутових речей і товарів та закінчуючи комп’ютерними програмами, мобільними та вебдодатками. У цій сфері дуже важлива не тільки креативна, а й інженерна складова. Тут поєднуються як чіткі і строгі правила, так і більш поступливі, але виведені роками рекомендації та кращі практики. Але так чи інакше все крутиться навколо кінцевого користувача і націлене на те, щоб саме йому було зручно користуватися тою чи іншою річчю.
- Щоб стати повноцінним UI/UX-дизайнером треба володіти глибокими знаннями з теорії кольору, історії типографіки, методів побудови композиції, графічного дизайну, психології людини, бути на ти з комп’ютером та сучасним програмним забезпеченням, бути аналітиком. Також треба розуміти сучасні тенденції розвитку сфери ІТ, знати трошки програмування, тестування та проджект-менеджменту, вміти переконувати та продавати свої ідеї, бачити основні проблеми користувачів та вміти їх вирішувати. На жаль, в Україні немає повноцінної профільної освіти в UI/UX-напрямі, але є купа курсів, які дозволяють ознайомитися із цією сферою, а також, часом навіть і поглибити знання у ній. Також є багато настанов, рекомендацій та практик, які постійно поповнюються та оновлюються. Є, наприклад, рекомендація, що кнопка повинна бути кругла чи прямокутна, містити в собі певні елементи або тексти, чітко давати сигнал, що цей елемент можна натиснути. Але ти, як дизайнер, можеш створити її якою завгодно. Головне питання, чи люди це зрозуміють. Найбільша задача UI/UX-дизайнера зробити так, щоб людям було максимально зрозуміло, як користуватися тою чи іншою річчю. Щоб вони інтуїтивно знали: при натисканні сюди відбудеться така функція, відкривши цю сторінку з прайс-листом, я очікую побачити саме його, а не контакти. Тобто дизайнери повинні глибоко зрозуміти психологію користувача, знати найкращі практики, особливості тієї сфери бізнесу, де впроваджується це рішення, щоб створити найзручніше рішення, - пояснює Дмитро.
Про професійні погляди
Розібравшись в азах, Дмитро Кузнець відправив резюме в деякі фірми і отримав декілька запрошень на співбесіду.
- Одне відразу відкинув, зрозумів, що там розвитку не буде, а це для мене важливо. В кінцевому варіанті, з’явилося 2 перспективи: бути веб-дизайнером чи UI/UX. Для мене це була принципова різниця. Вебдизайнери в основному створюють сайти для різних компаній. Їхнє завдання полягає у тому, щоб зробити красиву картинку, зробити так, щоб це запам’ятовувалося, кидалося в очі, створювало в людини якесь враження чи стереотип: наприклад, це дорого/дешево/доступно/класно. Або викликати якийсь вау-ефект, щоб на сайті хотілося залишатися чи хотілось купити ту чи іншу річ. UI/UX-дизайнери розробляють продукт, який повинен, по-перше, задовольняти потреби бізнесу, по-друге, бути зручним для користувачів, а вже потім виглядати візуально красиво. І це дуже круто, хоч і доволі складно, - розповідає про вибір місця роботи Дмитро.
Він почав працювати на американську компанію, яка орієнтувалась на іноземний ринок.
- На той момент у мене була хороша англійська. Я відточував її ще зі школи і старався завжди тримати рівень знань. Будь-яка моя робота була пов'язана з англійською мовою. Як показує практика, вона завжди стає в пригоді. І тут теж пригодилась. Мене прийняли на роботу не на початковий рівень, як це буває зазвичай із новачками, а як strong-junior (з англ. вище початкового). Спочатку я отримував доволі прості задачі: підправити частинку функціоналу продукту, намалювати різні картки, створити прості прототипи. Роботодавці спостерігали як я думаю, наскільки швидко виконую завдання. Мій темп і підхід до роботи їх влаштовував. У будь-якій професії важливо вміти ставити багато правильних запитань. Чим більше ти знаєш про те, що маєш зробити, тим кращим буде кінцевий результат.
Дмитро підтверджує, що більшість ІТ-компаній справді, піклуються про своїх працівників. У них є так звані бонуси у вигляді медичного страхування, безкоштовних відвідувань спортзалу, харчування, компенсації освітніх курсів чи конференцій.
- У нас діяла компенсація вартості спортивних занять і безкоштовне відвідування різних навчальних програм. Я особисто відвідав 2 топові профільні конференції, де познайомився з купою крутих дизайнерів з інших фірм, - ділиться ІТ-спеціаліст.
Дмитро з легкістю спростовує стереотип, що всі айтішники переважно сидять вдома та цілодобово пишуть коди:
- Ну може такі є 🙂. Але більшість моїх знайомих, колег люблять компанії, вечірки. Нещодавно ми у футбол грали з працівниками іншої компанії. Неформальне спілкування теж дуже важливе, адже так ти набираєшся життєвого досвіду, отримуєш різні інсайти.
У першій компанії Дмитро Кузнець пропрацював майже півтора року. Якраз перед початком карантину він отримав пропозицію нової роботи.
- Тоді я вже відчував себе доволі сильним «мідлом». Я це помічав, спілкуючись із дизайнерами,розробниками та іншими спеціалістами, відслідковуючи реакції на результат моїх робіт, на мої думки та рішення. Вже після півроку в сфері UI/UX, почали надходити пропозиції з різних компаній. І від однієї я не зміг відмовитись, - каже Дмитро.
Це вже був зовсім інший рівень. Він отримав класну техніку, кращі умови, вищу заробітну плату та велику досвідчену дизайн-команду.
- Мене по факту взяли на «сенйорську» позицію. До цього рівня я доріс менш ніж за два роки. У новій фірмі працюю шостий місяць. Наразi займаюся розробкою великого проєкту на замовлення американської фірми. Цією програмою будуть користуватися в усьому світі, понад 150 країн. Проєкт складний в плані бізнес-логіки. Зараз мій робочий процес в основному складається на 50% з перемовин із замовниками, з’ясуванням різних моментів, синхронізації дій із розробниками, тестувальниками. Інші 50% складає робота своїми руками. Створюю елементи інтерфейсу, прототипи, займаюсь дизайн-системою.
- Найбільше у новій фірмі мене приваблює можливість саморозвиватися. Якщо ти в чомусь сильний, тебе просять виступити, показати свої фішки. Таким чином ти допомагаєш вдосконалюватися іншим і сам дуже швидко вчишся. Я працюю поряд із викладачами дизайн-шкіл в одній із топових компаній. Такі можна порахувати на пальцях рук. Після них люди часто йдуть у Google, Facebook чи Microsoft. Якщо хочеш реалізуватися в якійсь сфері, потрібно викладатися на повну. Умовно кажучи, не спати не їсти, а думати про результат - і в тебе вийде, - розповідає Дмитро.
Про заробіток і карантинні виклики
Попри масові уявлення про те, що всі айтішники - мегабагаті люди, Дмитро Кузнець оцінює ситуацію реально.
- ІТ-сферу в Україні ідеалізують. Айтішники отримують порівняно непогану зарплатню. Але багато хто думає, що але вони просто сидять, а їм на картку капають гроші. Такого не буває. Ти витрачаєш своє здоров’я, час і нерви, дуже часто працюєш понаднормово. Для багатьох ця робота - все їх життя. Це принципово інший вид зайнятості. Не з 9 до 18 години. Чимало фірм вже урівняли зарплати відповідно до локального ринку.
На думку Дмитра, ІТ продовжує далі динамічно розвиватися в Україні. Тому це сфера майбутнього:
- Якщо в сфері фінансів або юридичному напрямку, ти вивчив певний алгоритм роботи і чітко за ним працюєш з року в рік, бо він змінюється не так динамічно, то в ІТ так не вийде. Потрібно вчитися та читати щодня. Все змінюється занадто швидко.
Фото: надане Дмитром
Дизайнер каже, що пандемія коронавірусу вплинула і на сферу інформаційних технологій. Змінився ринок праці, багато офісів закрили, але водночас створили всі умови для віддаленої роботи.
- По різних фірмах пройшла хвиля скорочень. Знизився попит ринку на нові вакансії. У великих компаніях є оплачуваний резерв. Якщо тебе звільнили з проєкту, компанія виплачує тобі повну заробітну плату, доки не знайде новий проєкт. Так може тривати часом і до 6 місяців. В період карантинної кризи оплачувані резерви були фактично призупинені, скасували премії та ріст зарплат. Близько 50% компаній урізали зарплати. В основному від 10 до 30%, але бувало 50% і навіть 70%. У нашій компанії майже все залишилось без змін. Деякі відділи, звичайно, потрапили під звільнення. Але людей залишили, розподіливши в інші департаменти. Компанія зберегла заробітні плати та в цілому гідно витримала виклик ринку. Десь в середині літа всі почали оговтуватися, з'явились нові вакансії, ринок почав наближатися до попереднього рівня. Є компанії, які навпаки піднялися за цей період, бо попит на їх продукт зріс. Це переважно стосується соцмереж, ігор, онлайн-спілкування, а також продуктів, що стосуються первинних людських потреб. У таких умовах виживає найсильніший. Той, хто професіонал, хто готовий піти на поступки й адаптуватись до умов ринку.
В нас, до речі, досі офіси закриті. Наша компанія вирішила не ризикувати і забезпечити максимально комфортні умови роботи у віддаленому доступі, щоб працівникам було зручно користуватися, не було збоїв у мережі. Фірма дуже переймається за своїх працівників. В умовах карантину документи на підпис доставляли кур'єри. А ще нам розіслали бокси, які містили захисні окуляри, набори масок, респіратори й антисептик. Наразі мені подобається те, чим і де я займаюсь. Робота вдома теж мене влаштовує. Але вже дуже хочеться попрацювати зі своєю командою вживу.
