Сарненчанка Анастасія Головня з березня 2023 року проживає та навчається в Японії. Про те, чим відрізняється освіта, побут і спілкування українців та японців, як вони підтримують Україну і чи вдається спілкуватися з батьками-військовими, 20-річна студентка розповіла СарниNews.City.
«Японська — хороший варіант для челенджу»
20-річна Анастасія Головня родом із Сарн. Після випуску зі школи вона вступила в Київський столичний університет імені Бориса Грінченка й обрала спеціальність «японська філологія» на факультеті східних мов.
— Коли обирала, куди вступати, знала, що треба йти на мови, бо з математикою в мене все погано. Англійську вже знала, французька була у школі, а інші мови здавалися занадто легкими. Мені хотілося якогось челенджу і японська для цього — хороший варіант, — ділиться Анастасія.
Анастасія Головня в Японії.Фото: Надане Анастасією
На другому курсі університету кілька одногрупників дівчини поїхали на навчання в Японію, тож, зрештою, випробувати свої сили вирішила й Настя. Після повномасштабного вторгнення росії там відкрили доступні програми для студентів з України.
— Я подалася приблизно до десяти університетів у жовтні 2022 року, але тоді мої листи залишили без відповіді. У січні 2023-го я зробила останню спробу й отримала запрошення, — розповідає студентка. — Батьки були тільки щасливі, коли мене прийняли. Насправді саме мама змусила мене ще раз перевірити список програм і податися востаннє, бо на той момент я вже зневірилася.
«Важко підтримувати зв'язок»
Для вступу потрібно надіслати мотиваційний лист, бали з університету, резюме, а також пройти тестування з японської мови. Навчання українців, які приїхали в Японію у 2022-му та на початку 2023 року, фінансує держава.
— Мене фінансує університет, а саме благодійна організація, яка співпрацює з Університетом Акіти. Нещодавно, до речі, я мала честь виступити із промовою подяки японською перед представниками цієї організації, — зазначає Настя. — На початку навчання цього фінансування було достатньо, але тепер його скоротили вдвічі. Зараз у мене два підробітки в Акіті, а також викладаю репетиторство з японської мови онлайн.
Під час повномасштабного вторгнення росії в Україну батьки Анастасії Сергій і Леся змінили фах відеооператорів і долучилися до війська. А в березні 2023 року Настя переїхала в Японію, тож мешкає там вже протягом двох років. Водночас у столичному університеті в Україні дівчина закінчує четвертий курс.
— Найважче підлаштуватися під часовий пояс. Я все ще навчаюся в українському університеті, тому доволі складно заходити на онлайн-пари вночі після занять в японському університеті. Важко підтримувати зв'язок з друзями та сім'єю. З батьками спілкуюсь не так часто, як хотілось би, бо різниця в часі сім годин, та і їхній графік цьому не допомагає, — ділиться Настя.
Анастасія разом із батьками.Фото: Надане Анастасією
«В японському університеті все дуже організовано»
Нині Анастасія мешкає й навчається в Акіті — місті, де проживає близько 300 тисяч людей. В Україні студентка вивчала культуру та історію Японії, тож, коли приїхала, не мала культурного шоку. Але ділиться, що адаптація проходила дивно.
— Акіта — непопулярне місто для туристів, тож місцеві дуже дивуються, коли бачать іноземців. Вони постійно дивляться на тебе і спочатку навіть виникало відчуття, немов я тут чужа, — розповідає дівчина.
Анастасія Головня із друзями в Японії.Фото: Надане Анастасією
У грудні 2024 року Анастасія успішно склала іспит JLPT з визначення рівня володіння японською мовою на рівень N2. Загалом їх є пʼять, де N5 — найнижчий, а N1 — найвищий, тож рівень дівчини є майже найвищим. Вона вивчала японську в Україні і продовжила навчання в Японії. Крім цього, вільно спілкується англійською. Нині ж Анастасія є студенткою спеціального аудиту факультету освіти і культури в Акіті.
— В японському університеті все дуже організовано. На першій парі викладач показує розклад на весь семестр і вказує дні, коли буде відсутній на конференції, також відразу дають дедлайни завдань. У порівнянні з моїм українським університетом, в Акіті я можу самостійно обрати пари, які цікавлять. Також немає різких змін розкладу: він завжди стабільний, — розповідає дівчина. — Але мені не дуже подобається пасивність навчання. Коли викладач говорить, студенти не звикли відповідати. Тому якщо викладач-іноземець щось запитає, отримає у відповідь тишу, або ж відразу звернеться до іноземних студентів.
«Японці майже ніколи не скажуть, що вони дійсно хочуть»
Більшість оточення Насті — саме іноземні студенти, зокрема ті, з якими вона мешкає в гуртожитку або з якими має спільні пари. До того ж багато одногрупників дівчини з університету в Києві живуть у Японії, тож з ними вона бачиться кілька разів на рік. А ще спілкується з японцями та українцями, які тут навчаються. Анастасія також розповіла про відмінності в їхніх культурах і поведінці:
— Для цього є терміни: 本音 (хонне — справжній мотив) та 建前 (татемае — зовнішня поведінкова оболонка, нещирий прояв почуттів). Японці майже ніколи не скажуть, що вони дійсно хочуть. Вони частіше вживають переносну мову, ніж пряму, бо тут прийнято уникати конфліктів. Якщо запитати в японців, чи не хочуть вони завтра випити каву, у відповідь часто почуєш «можливо/не знаю/зайнятий/можливо, в мене робота/в мене багато завдань». Дуже рідко чути «так» чи «ні», завжди буде якась малозрозуміла конструкція на кшталт «т-а-а-к», «ну, це…», «якось так».
Анастасія розповідає, що найбільше до вподоби їй безпечність і чистота простору, а також їжа в Японії — бо дуже смачна й подається великими порціями. До того ж інколи дешевше поїсти в кафе, ніж готувати самотужки. Водночас її друзі найбільше заздрять цінам на проїзд у громадському транспорті в Україні, оскільки проїхатися 10 хвилин автобусом по місту в Японії зазвичай коштує близько 150 гривень.
— А ще вразило, що я не можу розрахуватися карткою в багатьох магазинах свого міста. Хоча Японія і зветься «країною технологій», японці більше довіряють готівці, бо так, на їхню думку, безпечніше, — розповідає дівчина.
«Бабусі називають путіна демоном»
У грудні 2023 року Анастасія Головня взяла участь у конкурсі промов японською мовою для іноземців від Акіта ЮНЕСКО. Там виступила з темою: «Як війна змінила моє сприйняття світу» і здобула друге місце.
— Журі похвалили мою промову. Також багато підтримки отримала від глядачів. Пройшов рік після промови, як один дідусь із глядачів підійшов до мене на вулиці, бо впізнав, — ділиться Анастасія.
Анастасія Головня з нагородою за промову «Як війна змінила моє сприйняття світу» японською мовою.Фото: Надане Анастасією
Студентка також активно волонтерить у Японії: брала участь в організації виставки «Ukraine – Culture Of Courage and Freedom», неодноразово волонтерила зі школярами в Одате, а також використовує кожну можливість говорити про Україну, зокрема в медіа. А до третіх роковин війни в Україні студентка дала інтервʼю NHK Akita — популярному телеканалу в Японії.
— Всі японці знають про війну з новин, там Україну показують щодня. Навіть у моєму спортзалі на бігових доріжках новини про Україну. Перша реакція, коли говорю, звідки я, — це «Ой, жаль, а як твоя сімʼя? З ними все нормально?». Від японців справді багато підтримки. На виставці про Україну було багато японців, один дідусь навіть заспівав наш гімн, — розповідає Настя. — Дуже цікавляться й переймаються люди старшого віку. Бабусі називають путіна демоном і роблять вид, що топчуть його ногою, при тому кажуть «Пфу, пфу, пфутін». А коли в Акіту приїжджав ансамбль танцю імені Павла Вірського, декілька бабусь самі зшили і принесли український прапор.
