Описати геройський вчинок, надати факти й докази, зареєструвати петицію, зібрати 25 тисяч підписів і чекати, доки статус «на розгляді» замінить «з відповіддю». Проте і він не гарантує присвоєння звання Героя України полеглому воїну — принаймні за майже три роки повномасштабної війни таких випадків у Сарненському районі не було. Як просуваються збори підписів, кого із військових удостоїли орденом «Золота Зірка» і як можна зробити звернення до президента успішним, дізнавалися СарниNews.City.
Петиції про присвоєння звання Героя України і статус «на розгляді»
Герой України — найвище державне звання, яке присвоюють за визначний геройський вчинок чи визначні трудові заслуги. Надати його може лише президент, якому й адресують електронні петиції рідні й побратими загиблих військових. Він розглядає їхнє звернення після збору необхідних 25 тисяч підписів. Ще один спосіб — подання кандидатури на присвоєння звання Героя України представниками командування військової частини, де служив воїн.
На сайті президента йдеться про те, що «розгляд електронної петиції здійснюється невідкладно, але не пізніше десяти робочих днів від дня оприлюднення інформації про початок її розгляду». Утім без відповідей від Президента України наразі близько десятка створених петицій про присвоєння звань Героїв України загиблим військовим із Сарненського району. Хоч вони й зібрали необхідну кількість підписів — 25 тисяч, тривалий час все одно зберігають статус «на розгляді».
Серед них: Василь Пілат із Великого Вербчого Сарненської громади (25 242 підписи), Святослав Токарчук із села Немовичі (25 093 підписи), Іван Ковтун із Ясногірки Вирівської громади (25 349 підписів), Валентин Головін із Сарн (25 605 підписів) та Роман Мелещук із села Чудель Вирівської громади (26 439 підписів).
«Результату від петиції немає»
На сайті Президента України також опублікували петицію про присвоєння звання Героя України Дмитрові Камінському — бійцю 95-ї десантно-штурмової бригади із села Корост. Її створили батьки загиблого воїна після дзвінка із проханням від побратимів Дмитра.
— Коли Дімка загинув, нам казали, «ми чудово все знаємо, все розуміємо, будемо вашого сина представляти до присвоєння звання Героя України». А потім у мене питали, хто таке мені говорив? Але я в такому стані був, що мені було не до записів розмов. І протягом року ніяких кроків не робив, поки хлопці, його побратими, не подзвонили й не спитали: «Дядь Віталь, а чого ви не створюєте петицію?». Тоді вони самі зібрали перші дві тисячі підписів. А відповідь на сайті потім була така: вашого сина нагородили двома орденами «За мужність» і цього достатньо. Ну це грубо сказано, але посил такий, — розповідає СарниNews.City батько загиблого десантника Віталій Дубинець.
Дмитро Камінський з девʼятого класу мріяв про службу в елітних підрозділах. Разом із Віталієм майбутній десантник їздив у Дачне Одеської області, де була дислокація морпіхів. Там жителю Сарненщини запропонували посаду водія на БМ-21 «Град», від якої він відмовився. Прочитати історію полеглого військового можна в матеріалі за посиланням.
Загиблий десантник із Сарненщини Дмитро Камінський.Фото: Віталій Дубинець | Facebook
— Він хотів навантажень, стрибків, екстриму. На його рахунку — 28 стрибків із парашутом. Такий він у нас був. У Діми два ордени «За мужність» і нагрудний знак «Учасника АТО». Орден «За мужність» ІІІ ступеня він отримав за штурм Горлівки на початку повномасштабної війни: тоді 95-та десантно-штурмова бригада взяла в полон 13 осіб, — розповідає Віталій. — Він загинув на третій день Пасхи, 26 квітня. Пройшло майже три роки, а воно досі болить, не гоїться, не забувається. Кажуть, треба звикнути із цим жити, але як до цього можна звикнути, як? Ніхто цього не зрозуміє, крім тих, хто сам це пережив.
Петиція про присвоєння звання Героя України Дмитрові Камінському — чи не єдина зі створених для полеглих жителів Сарненського району, яка зібрала необхідну кількість підписів та отримала відповідь президента. Проте, ділиться Віталій Дубинець, «результату від неї немає».
— Відповідь на петицію, звісно, не влаштовує. Справа в тому, що ті люди, які знали Дімку, які з ним воювали, перевелися. Комбата знайти не зміг, шукав, доклав максимум зусиль, щоб якось на це вплинути. Коли він загинув, не було ні учасника бойових дій, ні жодного іншого документу. Хоча він ще до повномасштабного вторгнення був учасником АТО і не мав учасника бойових дій, — розповідає Віталій. — «Це хвороба нашої бригади» — відповідь представників 95-ї бригади. Так мені сказали. Зі складнощами ми вибили довідку про участь у бойових діях. Посвідчення, на жаль, видати не можуть, бо він загинув. Але і довідку дали десь за шість-сім місяців після загибелі.
«Якщо я в силі щось зробити для його памʼяті і честі, робитиму це до тих пір, поки жива»
Нині триває збір підписів на петицію про присвоєння звання Героя України Миколі Артюшкові із села Глушиця Сарненської громади. Її створила донька Галина, яка наразі служить у війську.
— Мій батько із 2014 року став на захист Батьківщини і стояв до останнього. Він «бився» за мене при житті, а я зараз роблю все можливе, щоб його імʼя пам’ятали. Тож після його загибелі я не вагалась і продовжила йти його шляхом — вже девʼятий місяць на Покровському напрямку, — розповідає Галина Артюшок. — 19 лютого 2025 року — річниця загибелі батька. Планую їхати у відпустку й піду у військову частину, бо з моменту його загибелі ніхто з командування не зателефонував. Хоч батько завжди йшов першим і виконував усі накази.
Загиблий захисник із Сарненщини Микола Артюшок (зліва).Фото: Надане донькою Галиною
Микола Артюшок вперше став на захист країни у 2014-му — тоді служив у складі 72-ї окремої механізованої бригади імені «Чорних Запорожців». Вдруге — в січні 2022-го, коли долучився до 60-го батальйону 104-ї бригади. Служив на кордоні з білоруссю, боронив Донеччину й Харківщину. Загинув у лютому 2024 року в районі Табаївки на Купʼянському напрямку від удару авіабомбою. Підписати петицію про присвоєння звання Героя України захисникові із Сарненської громади можна за посиланням.
— Підписи збираються важко. Служба забирає багато часу. Сплю я дуже мало. Усе поширюю через різні телеграм-канали, групи обміну. Для мене він завжди був, є і буде Героєм. Але ще раз скажу: якщо я в силі щось зробити для його памʼяті і честі, робитиму це до тих пір, поки жива, — ділиться захисниця.
«Важливо надати конкретні факти, що підтверджують вчинки»
Петиція про присвоєння звання Героя України військовому має на меті підкреслити важливість героїчного вчинку бійця. СарниNews.City запитали у керівника «Офісу адвокатів» Василя Ковташа, що потрібно врахувати під час її створення, аби вона була успішною.
Правник зазначає, що першочергово потрібно чітко зазначити прохання про присвоєння звання Героя конкретному військовому. Далі треба надати детальну інформацію: імʼя, звання, місце служби, короткий життєпис.
— Детально опишіть визначні заслуги військового. Важливо надати конкретні факти й обставини, що підтверджують вчинки. Зверніть увагу на особисті якості. Підкресліть важливість присвоєння звання, поясніть, чому саме цей військовий заслуговує на звання Героя України і яке це матиме значення для родини, побратимів і суспільства в цілому, — наголошує Василь Ковташ.
Керівник «Офісу адвокатів» також зауважує, що остаточне рішення приймає Президент України на підставі подання від Міноборони й інших компетентних органів. Однак за підтримки суспільства петиція може слугувати додатковим аргументом для розгляду кандидатури військового на присвоєння звання Героя України.
Бійці із Сарненського району, яких посмертно удостоїли орденом «Золота Зірка»
Старший лейтенант Віктор Головко родом із Херсонщини проживав у Дубровиці. Понад двадцять років прослужив в Національній гвардії України. Загинув у 37-річному віці під час оборони Київщини. Звання Героя України захисник посмертно отримав у квітні 2022 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України.
Старший солдат Олександр Лабунський проживав у Сарнах. Воїн загинув 14 березня 2022 року під час бойових дій у Київській області. А 19 березня того ж року на сайті Президента України опублікували указ про присвоєння сарненчанину звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка». Нагороду сина за знищення ворожої техніки під Києвом отримала мати бійця в День Конституції України у Верховній раді.
Молодший сержант Роман Вовчик родом із Бережниці, що на Дубровиччині. За період служби із 2016 року бійця нагородили медалями «За участь у боях за Світлодарськ», «За оборону Попасної», «За звитягу та вірність» та відзнакою командувача ООС. Воїн загинув під час евакуації побратима з поля бою на Харківщині в серпні 2022-го. У грудні 2023 року мамі, дружині та двом донькам Героя вручили орден «Золота Зірка».
Молодший сержант із позивним «Боксер» Андрій Колодязний — із Орлівки, що на Сарненщині. Навчався у Британії, був командиром відділення у 81-й окремій аеромобільній бригаді Десантно-штурмових військ. Під час служби воїна нагородили нагрудними знаками «За зразкову службу», «За військову доблесть» та «Знак пошани». Загинув захисник у 27-річному віці 14 квітня 2024 року на Луганщині. 2 січня 2025 року Президент України посмертно присвоїв Андрієві Колодязному звання Героя.
Олександр Лабунський, Андрій Колодязний, Роман Вовчик та Віктор Головко.Фото: Колаж — СарниNews.City
