Важкий, сміливий, невпевнений, винахідливий, темний. Інший. Цей рік точно відрізняється від попереднього. Що й казати, якщо навіть дванадцять місяців 2022 року були абсолютно різними. То яким був кожен із них для нашого району?
Січень — довоєнний
На деяких вулицях він почався вимкненням світла. Репетиція? Можливо. Та чи пам’ятаєте ви перший місяць 2022 року? Головними проблемами тоді були аварії та пожежі, а основними потіхами — колядки, зйомки багатодітної мами у зверненні президента, спортивні досягнення сарненчан та новорічні декорації. А може ви ще пам’ятаєте коронавірус?
Лютий — лютий
Частина лютого була ніби довоєнним січнем. Ми цікавилися, куди витратити "тисячу" за вакцинацію, хто очолив Сарненську лікарню та поліцію. Проте напруга почала наростати. Нас почало цікавити, скільки бомбосховищ у місті та як зберігати спокій у тривожні часи. Ввели воєнний стан. Почалася повномасштабна війна. Тоді лютий став справді лютим. А прогнози синоптиків, коли в Україні настане весна, так і не справдились.
Березень — невпевнений
Давайте згадаємо полиці супермаркетів і наші голови. Трохи порожні, правда? Паніка, тривоги, постійний моніторинг новин, світломаскування, мітки, черги до військкоматів, плетіння сіток, фейки, переселенці, збиті безпілотники, перші прильоти в області, районі та Сарнах. І, на жаль, перші прощання з захисниками.
Квітень — щирий
Місцеві жителі приймають переселенців та створюють патріотичні мерчі. Знаменитості публічно підтримують Україну. Люди збираються, щоб зліпити сотні вареників. Ми вперше святкуємо Великдень з комендантською годиною. Тоді стало зрозуміло, що сила в згуртованості та щирості намірів. Наша сила в єднанні.
Травень — контрастний
Дефіцит пального, проте постійні волонтерські збори. Зрада місцевого жителя, але підтримка Польщі. Втрати на фронті, проте нові життя. Потенційна загроза з боку білорусі, проте успішне функціонування місцевих підприємств. У Сарни релокували медзаклад із Луганщини. Ми продовжували жити попри всі складнощі й виклики.
Червень — призвичаєний
Ми звикли до місцевих новин і звісток із фронту. Навчилися поєднувати ці контрасти в повсякденному житті. Навіть грати в футбол на користь ЗСУ. Навчилися шукати нові домівки. Ми звикли жити в умовах війни, бо вона стала частиною нашого життя. Не звикли лише до смертей від ракетних ударів.
Липень — кримінальний
Наркотики у в’язниці, стрілянина через дівчину, аварії, бійка через повістку, пошуки злодіїв, порятунок від самогубства — такими були новини липня — найспекотнішого місяця року.
Серпень — незалежний
Щодня — боротьба, щодня — опір. Українці виборювали право на свободу й право на життя. До речі, врешті закрили збір для Олексія Савостяника, який хворів на СМА. Ще один ракетний удар по місту, ще одна інформаторка рф. Жителі Сарн продовжували підтримувати фронт — навіть створювали ляльки, що оберігають. Усе заради спільної мети — незалежності.
Вересень — незламний
Сьомий місяць війни показав міць нації. Місцеві бізнеси відкривають нові напрямки, а Рівненщина в лідерах за кількістю охочих вступити в ЗСУ. Постійне волонтерство, збір картоплі, трофеї з Харківщини від наших воїнів, техніка для переселенців — свідчення того, що сарненчани продовжують наближати перемогу.
Жовтень — вдячний
Купувати житло, одружуватися, перетворити волонтерство у спосіб життя, шукати роботу — якщо проаналізувати діяльність сарненчан, то війна їх точно не зупиняє. Лиш вчить цінувати більше повсякденні речі, а найголовніше — бути вдячним. Тим, хто захищає наші кордони. За кожен день, за кожен подих, за кожну можливість. І навіть за кожні дві години світла.
Листопад — пунктуальний
Хто би міг подумати, що віялові та аварійні графіки відключень так швидко навчать нас тайм-менеджменту. За чотири години зробити їсти, випрати одяг, прибрати вдома, а може ще навіть встигнути подивитися фільм. Такими пунктуальними українці не були ніколи. Чим довше триває війна, тим краще відпрацьовані механізми допомоги: сарненчани продовжують надсилати гуманітарку у звільнені регіони України та збирати кошти.
Грудень — наш
Боремося. Допомагаємо. Звикаємо. Запускаємо потяги. Утепляємось. Звільняємо з полону. Збираємо допомогу. На жаль, прощаємося, але пам’ятаємо.
Таким є наш рік. Ми живемо. Будемо жити, допоки ми боремося. А боротися ми будемо до переможного кінця.
